Тіло Івана Раковича авто протягнуло кількасот метрів.
Криваве ДТП, що сталося у райцентрі Черняхів, місцеві мешканці вже охрестили вбивством. Родичі загиблого не приховують ні розпачу, ні обурення. За свідченнями матері, 29 грудня о 16.30 її 52–річний син Іван Ракович вийшов із двору — і вже за кілька хвилин був на смерть збитий автівкою.
Шапку і взуття Івана Володимировича знайшли біля двору, а саме тіло, після довгого кривавого сліду, — за кількасот метрів, далі по вулиці Червоноармійській, на перехресті. Працівники «швидкої», яких викликали сусіди, лише констатували смерть. У даних свідоцтва про смерть днем пізніше лікарі зафіксували «переломи ребер обох половин грудної клітки, грудини, розрив м’яза серця, закриту травму грудної клітки».
«Я його не впізнала. Людоньки, все лице збите, шия відірвана, вуха відірвані, руки побиті, ноги — не ноги, самі кістки виглядають! Це треба, щоб ізверг їхав! Я б знала, я б бігла рятувала його», — не стримує сліз Ольга Ракович, матір загиблого.
Родичі Івана Раковича просять лише одного — справедливості. Хоча щодо її торжества є сумніви. Рiч у тiм, що причину трагедії місцеві пов’язують із впливовим місцевим бізнесменом та політиком від Народної партії Андрієм Руденьким, директором великого товариства «Нива–експо», що під брендом «Руден» виготовляє печиво і солодощі.
За збігом, у день ДТП Андрій Олександрович розпорядженням Віктора Януковича ще й потрапив до кадрового резерву Президента «Нова еліта нації» для свого подальшого професійного розвитку. І нібито авто саме з його гаража скоїло кривавий наїзд, навіть не зупинившись. При цьому повідомлення на житомирських сайтах про цю ДТП якісь сили почали ретельно чистити. Автор цих рядків вирішив перевірити, наскільки ґрунтовними є обвинувачення нового «елітного кадра» Януковича.
Автор цих рядків відшукав свідка кривавого ДТП, якого тричі допитувала черняхівська міліція. Іван Панібратський докладно розповів про події вечора 29 грудня: «Я йшов тоді й сіно ніс. Коли чую — щось гупнуло. Дивлюся, машина проскочила, а ззаду неї вже лежить людина. Тіло лежало аж на перехресті, це він його тягнув, лишаючи довгий кривавий слід. А я слідкую за цією машиною, куди вона поїхала. Дивлюся, їде назад. Зупиняю. Хлопче, кажу, що ти наробив?! Він пригальмував, вікно відкрив. Каже: «Я тут ні в чом не винуватий».
Демонструю свідкові фото Андрія Руденького. Той стверджує, що бізнесмен схожий на водія. «Він був на чорному джипі, номер на 41 закінчується», — додає пан Іван.
Крім цього, за словами родичів загиблого, одразу після трагедії в гості до Раковичів завітав батько Андрія Руденького — теж не остання людина в районі — щоб відкупити сина. «Він приходив, пропонував нам гроші. Казав, що син у психолога, що з ним працюють. Ми його вигнали», — каже сестра загиблого Надія Шлапак.
Однак попри слова і свідка, і родичів, офіційна версія Житомирського облуправління міліції дещо інша. Мовляв, за кермом автомобіля була 35–річна жінка. Як згодом, з’ясувалося, — дружина Андрія Руденького. Причому продемонстрований родичам «Хюндай», яким нібито вона керувала, — не чорного, а сірого кольору. І, попри понівеченість трупа, за свідченням рідних, це авто не має значних ушкоджень передньої частини.
Водночас правозахисник Віктор Котенко, який першим написав про ДТП, вказує на шматки бампера, якими була всіяна вулиця Червоноармійська. Їх чомусь не взяли до уваги слідчі: «Валялося дуже багато шматків. Незважаючи на те, що вночі хтось намагався все прибрати, підчистити, багато лишилося».
«Знайшли на дорозі маленький шматок пластмаси і не помітили бампера — найбільший шматок ось, — племінниця загиблого Івана Раковича Юлія показує шматок довжиною з півметра. — З цього можна зробити висновок, що вони не шукали доказів, щоб провести якесь розслідування».
Автор цих рядків вирушив у гості до сім’ї Руденьких, аби особисто від пана Андрія почути подробиці аварії. Найкращий будинок із найвищим парканом на все селище знайти нескладно. Він стоїть на тій же Червоноармійській. Саме в цьому напрямку, за словами свідка, і втікав чорний джип. Робітники, які ведуть ремонт на території маєтку, запевнили, що вдома господарів немає, і порадили телефонувати на мобільний. На дзвінок бізнесмен не відповів.
Але, на щастя, на території гордості району — товариства «Нива–експо» — ворота зачинити не встигли. Вже з приміщення контори чоловік на ім’я Віталій пробував випхати непроханого гостя, захищаючи спокій свого шефа і свідомо вводячи в оману — запевняв, що директора на роботі немає. Але Андрій Олександрович таки сидів у своєму затишному кріслі поверхом вище. Незважаючи на неготовність спілкуватися з журналістами, він скупо переказав позицію міліції.
«Людина лежала на дорозі. Машина стоїть на штрафмайданчику, можна подивитися, які там ушкодження. Не так, як розказують, воно було», — заявив Андрій Руденький і додав: «Дружина і ми співчуваємо. Повірте мені, ми співчуваємо у цій ситуації. Але треба, щоб слідство було, а не так, щоб оце обливати брудом».
На зауваження, що свідок впізнає у водії чорного джипа саме його, він попросив залишити приміщення.
Якщо брати до уваги слова Андрія Руденького, виходить, що це його дружина наїхала на лежачого чоловіка i, не помітивши його, рухалася далі, протягнувши людину кількасот метрів під капотом, знівечила до невпізнаваності і лишила помирати на перехресті. І саме її автомобіль–убивцю пригнали на штрафмайданчик. Але як же тоді бути зі свідком, який і біля штрафмайданчика, побачивши сірий «Хюндай», був так само категоричним. «Не ця машина була, та була висока і чорна», — відрізав Іван Панібратський. До того ж Іван Костянтинович запам’ятав інший номер авто, він закінчується на одиницю, а не на нуль.
Невже міліція на догоду впливовій сім’ї підмінила авто на неушкоджене, щоб приховати масштаб аварії і, як наслідок — зменшити покарання для дружини? І чому Олександр Руденький, за словами родичів загиблої, приходив відкуповувати саме сина?
Звести наш скепсис нанівець щодо розслідування ДТП могли б у Черняхівському райвідділі міліції, під яким і стоїть «Хюндай». Але там у людей своєрідні принципи роботи. «Всі питання — в управління. В управлінні, якщо буде вказівка, я вам навіть затанцюю», — коротко відповіли там. Та й у всесильному облуправлінні міліції Житомирщини, куди з невідомих причин передали справу, нам теж були не раді. І пояснень нестиковок, пов’язаних із розслідуванням убивства, не дали. Там теж без вказівок — ні на крок. Начальник слідчого відділу з розслідування ДТП Ігор Залуцький коментувати справу відмовився.
Тож залишається лише сподіватися, що правоохоронці Житомирщини таки проведуть неупереджене і чесне розслідування кривавої ДТП. І нічий «елітний» статус кадрового резерву Президента не завадить міліції встановити обставини трагедії та покарати винних. У свою чергу, ми будемо ретельно слідкувати за розвитком подій у райцентрі.
Киянка Любомира Бурлачук заявляє, що її сина намагаються зробити винним у ДТП з племінником міністра Миколи Присяжнюка Романом Симоновим, яке сталося ще 20 жовтня 2012 року. Тоді автомобіль Арсена Бурлачка «Міцубісі Лансер» зіткнувся з автомобілем «Мерседес–Бенц», за кермом якого був 19–літній Роман Симонов, племінник міністра АПК Миколи Присяжнюка та син Вадима Симонова, заступника голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, начальника Головної Держінспекції по карантину рослин. Бурлачука забрали з місця аварії зі струсом мозку і закритою черепно–мозковою травмою. Але 26 жовтня слідчий МВС відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, а його винуватцем визначив Бурлачка, повідомляє «Українська правда».
«Але ж усе було навпаки. Це мій син їхав 50 кілометрів на годину на зелене світло. А Симонов — 110, і на червоне», — розповідає Любомира Бурлачук. За три місяці вона зібрала відео з прилеглих банків, свідчення, а також зробила аналіз роботи світлофорів.
Відео, узяте матір’ю в «Дельта банку», зафіксувало автомобіль Симонова, коли він стартував з нуля, і щоб проїхати 209 метрів за 12 секунд (а ці 12 секунд чітко доводяться з відео обох банків), на момент зіткнення мав мати швидкість близько 110 км за годину!
Сам Симонов звинувачення відкидає і каже, що скандал роздмухують, щоб не платити йому 320 тисяч компенсації за новий «Мерседес». 21 січня справу слухатиме Апеляційний суд столиці. Водночас прокуратура Голосіївського району повернула справу МВС на дорозслідування, і 27 грудня 2012 року вона внесена до єдиного реєстру судових рішень.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
