У пошуках сім’ї або фемелі

18.01.2013
У пошуках сім’ї або фемелі

Іноземці, як правило, усиновлюють різних дітей — хворих і здорових, великих і малих... (з сайту 4vlada.com.)

Україна може приєднатися до Гаазької конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міжнародного усиновлення. Відповідний законопроект вніс на розгляд Верховної Ради Президент України Віктор Янукович.

Згадана Конвенція, учасниками якої зараз є 89 держав, була прийнята 29 травня 1993 року в Гаазі. Вона визначає вимоги до міждержавного всиновлення, а також покладає на приймаючу державу зобов’язання всебічно охороняти права дитини і надавати за запитом країни, де народився малюк, всю інформацію про його долю. Здавалося б, нічого поганого. Проте чому Україна досі так і не ратифікувала цей документ? Хоча таких спроб було щонайменше п’ять, але парламент щоразу відхиляв ратифікацію Конвенції.

Колишній омбудсман Ніна Карпачова, яка була противником приєднання України до цього документа, переконана, що він «відкриє повні шлюзи для торгівлі українськими дітьми». Адже Конвенція легалізує діяльність у нашій країні громадських організацій–посередників, у тому числі зарубіжних, iз питань усиновлення. Звісно, такі організації беруть гроші за свої послуги, лобіюють інтереси своїх клієнтів, і це насторожує противників конвенції. Проте, за словами уповноваженого з прав дитини Юрія Павленка, такі агенції й так у нас працюють, щоправда, їхня кількість нині суттєво зменшилася — якщо у 2006 році їх було близько 300, то зараз близько 15.

Водночас голова Управління забезпечення діяльності Уповноваженого Людмила Волинець переконана, що Гаазька конвенція — це дещо ширше, ніж боротьба з посередниками, і рано чи пізно ми все одно її ратифікуємо. «Перше, що вирішує Гаазька конвенція — повністю змінюється порядок усиновлення, — цитує пані Людмилу МАІР. — Сьогодні ситуація така: до нас приїздять іноземці, привозять пакет документів про те, що вони готові всиновити дитину. Але вони уявлення не мають, до якої дитини їдуть... Якщо Україна ратифікує Гаазьку конвенцію, все буде відбуватися інакше. Україна описує детально 11 тисяч хлопчиків і дівчаток, які підпадають пiд міждержавне всиновлення, і направляє цю інформацію в ті країни, де працюють такі агенції. Іноземці отримуватимуть повні дані (фото, історію хвороби тощо) і ще вдома зможуть заздалегідь порадитися зі своїм сімейним лікарем, психологом. І тільки після цього потенційні батьки приїдуть в Україну. Всиновлення перетвориться в більш прогнозований процес, який максимально відповідає інтересам дiтей. От у чому сенс конвенції, а не лише в легалізації посередників».

Фахівці переконані, що припущення про торгівлю дітьми і масовий відтік маленьких українців за кордон — занадто перебільшені. Адже нинішнє українське законодавство орієнтоване передусім на національне усиновлення. Зокрема, Україна заборонила всиновлювати іноземцям дітей молодше п’яти років. Впродовж року не можна всиновлювати й малюків, які набули статусу дитини–сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Також не можуть всиновити українську дитину одинокі іноземні громадяни. Ці заходи вже дали свої плоди. Так, за даними Юрія Павленка, в минулому році українські громадяни всиновили втричі більше дітей, ніж іноземці (близько 2000 проти 700). Причому всиновлені іноземцями хлопчики та дівчатка здебільшого мають важкі захворювання. Тобто це діти, які практично не мали шансів знайти сім’ю на батьківщині.

А поки на найвищому рівні тривають дискусії про те, чи треба нам приєднуватися до конвенції, мені згадалася історія 23–річної веслувальниці Оксани Мастерс, уродженки України, яка на минулорічних Паралімпійських іграх виступала за США («УМ» про неї писала в номері за 31 серпня 2012 р.). Вона народилася у Хмельницькому, батьки одразу відмовилися від доньки: у дівчинки був цілий букет важких патологій. У сім років дівчинку, яка виховувалася в інтернаті для неповносправних дітей, усиновила американка. Сьогодні Оксана, яка не має обох ніг, робить неабиякі успіхи у спорті й про український інтернат, де над нею знущалися, згадує з жахом. Навіть не хочеться робити припущень, що чекало б на Оксану тут, в Україні. Адже інваліди–сироти і сьогодні мають надто мало шансів потрапити в українську сім’ю та стати повноцінним членом суспільства...

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>