Монохромний друг

В епоху цифрових технологій старенькі чорно–білі телевізори, здавалося б, залишилися лише в музеях і десь у технічно відсталій глибинці країн, які ще остаточно не розвинулися. Проте, як виявилося, це не зовсім так. Принаймні у просунутій Великій Британії телевізори з чорно–білим зображенням досі дивляться аж у 13 тисячах будинків. І не тільки у провінції: як повідомляє Бі–Бі–Сі з посиланням на організацію, що займається телевізійними ліцензіями (TV Licensing), найбільше чорно–білих телевізорів у Лондоні — 2715. Друге й третє місця посідають великі міста Бірмінгем і Манчестер. Водночас у компанії зауважують, що порівняно з 2000 роком кількість ліцензій на перегляд чорно–білих телевізорів значно скоротилася: якщо тоді їх було видано 212 тисяч, то на початок 2013–го — лише 13 202.

Британці досі користуються таким «вінтажем» не так із любові до чорно–білої естетики, як з огляду на економію. Вартість річної ліцензії на перегляд чорно–білого телевізора становить 49 фунтів стерлінгів (78 доларів), а ліцензія на перегляд кольорового телевізора впродовж року обійдеться його власнику вже у 145 фунтів (232 долари). Цей традиційний збір платять усі мешканці Великої Британії, які мають підключений до антени телевізор. І саме ці кошти є головним джерелом фінансування Бі–Бі–Сі. Кілька років тому корпорація отримала в уряду дозвіл щороку підвищувати телевізійний збір на 2 відсотки. Але майже відразу потому 2010 року відмовилася від підвищення цін на свої послуги у зв’язку зі складною економічною ситуацією і зменшенням доходів громадян.

«Дивно, що в часи, коли телевізійне мовлення у Британії повністю перейшло на цифрове, коли 41 відсоток мешканців країни дивляться програми у високій розподільній чіткості, коли британці є лідерами з перегляду телепрограм через інтернет, стільки людей досі надають перевагу перегляду своїх улюблених телепрограм у чорно–білому зображенні», — каже прес–секретар британської організації телевізійного ліцензування Стівен Фармер. Натомість історик розвитку технологій телебачення і радіо Джон Тренут вважає, що навіть у майбутньому залишатиметься невелика кількість прихильників чорно–білих телевізорів — ті, хто з різних причин надає перевагу монохромній картинці, не хоче розлучатися зі справно діючою технікою, або радіоаматори, які самотужки складають такі телевізори. «Можливо, що вони не зникнуть і через 10 років, коли у Британії все ще налічуватиметься кілька сотень чорно–білих телевізорів. Тобто стільки ж, скільки й у перший вечір телемовлення Бі–Бі–Сі 70 років тому», — припускає фа­хівець.