В одному з грудневих номерiв газети «Комсомольська правда в Україні» Віктор Медведчук опублікував свій опус під заголовком «Большинство украинцев поддерживает вступление в Таможенный союз» від імені громадського руху «Український выбор» (читай: «расійський вибір для України — загнати Україну в імперське стійло»)...
Якщо пан Медведчук так хоче в Митний союз, йому ніхто не заважає: їдьте, ми будем раді. Як казав мені один росіянин, «меньше народа — больше кислорода», але не треба Україну за вуха тягнути. От коли Росія ліквідує у себе зубожіння народу, коли перестане втручатись у внутрішні справи України, коли Росія окультуриться хоча б щодо ліквідації пияцтва та матерщини, ми, українці, подумаємо над тим, куди нам прямувати — на Захід чи, може, й на Схід. Але вже сьогоднi ясно, де більше культури, де можна дечого навчитись, де якість товарів краща, де людині живеться легше й веселіше. Чомусь наші олігархи своїх дітей посилають навчатися не в Росію, а в європейські держави.
У світі знову простежується протистояння держав блоку НАТО і блоку Митного союзу, знову ракети з ядерними боєголовками будуть націлені на великі міста й промислові центри. Я впевнений, що Україні це не потрібно. Україні не потрібнi наддержавні структури управління Митного союзу, російські тюрми в Сибіру, українським хлопцям — служити в російській армії, де процвітає дідівщина — це все вже було.
Так, євразійський потяг набирає хід, особливо після того, як його «штовхають» такі люди, як Віктор Медведчук. Але їде цей потяг у безвихідь, у гірше життя, яке ми маємо сьогоднi. Досить дурити нас, референдум законом підкріплений, задуманий не для того, щоб дізнатися про бажання українців, а для того щоб обвести навколо пальця словоблуддям.
Далі в публiкацiї йдеться про парадокс довіри до політиків. Так, весь парадокс у тому, що такі «політики», як представник «Украинского выбора», Віктор Янукович, Микола Азаров та їм подібні, не заслуговують на довіру українців, коли слова розходяться з їхніми справами.
Я. ЯВОРСЬКИЙ
Київ