Згадав про розмову, яка восени 1960 року відбулася з переселенцем із зони затоплення Кременчуцької ГЕС, активним учасником громадянської війни. Говорили про безглуздість затоплення сотень тисяч гектарів родючих земель, про агресивність влади до жителів сіл, визначених на знесення... Безсилість опору державній машині та непосильні турботи при переселенні він проілюстрував приспівом до пісні, яку, ніби акомпануючи на гармошці, співав Нестор Махно, усвідомивши зраду більшовиків–ленінців, що обманом і лукавством заманили махновців у капкан: «Дрались, дрались доки вс...сь, всі порозбігались, тільки залишився один я»...
Закінчилися перші дні роботи парламенту нового скликання, а ця частівка не виходить із моєї голови: відчуваю, що знову залишився «один я» сам на сам з лукавою дійсністю. Знову ми вибори програли: «опозиціонери» просвистіли. Знову донецька мафія в змові з дніпропетровською, київською, харківською,..., чернігівською на 5 років розвела суспільство, мов кошенят.
Вразила мене заява Яценюка, що єдиним лідером об’єднаної опозиції залишається Тимошенко. Чому? Нерозуміння ситуації чи провокація? Знову плановий поділ суспільства на схід–захід перед президентськими виборами?.. Розкол України — це мрія Путіна, яку бажає втілити в дійсність Медведчук. Сценарії готові. Помічників — хоч греблю гати.
Логічно мисляча людина розуміє, що наступним президентом не можна обирати ні Тимошенко, ні Януковича, ні їхніх клонів. Олігархічні клани, що створили партії, знову намагаються загнати депутатів у два стійла, щоб надуманим протистоянням розводити громаду і далі, щоб виборці голосували за Тимошенко на зло Януковичу і навпаки. Для цього прийняли антинародний виборчий закон, обдурили виборців та шулерством (як і в минулі роки) сколотили правлячу більшість, ще й позбавили самовисуванців можливості утворювати парламентську фракцію.
За змовницький закон у листопаді 2011 року на табло Верховної Ради висвітились картки 366 партійних депутатів: 187 регіоналів, 62 БЮТівці, 24 симоненківці, 20 литвинівці, 19 реформаторів заради майбутнього (словом — «тушки»), та 36 балогівців і яценючат... Прізвища цих борців за власний добробут відомі. Значна більшість з них переобралась знову. Чи не тому в парламенті нинішнього скликання кількість етнічних українців зменшилася — з 36% до 29%, тобто на 31 українця збідніла Верховна Рада. Тільки з цього роблю висновок, що й нинішній парламент прийматиме й ухвалюватиме антиукраїнські закони й угоди, та не менш зухвало перетворюватиме Україну на «землю необітовану» (не для мафіозних кланів — для нас).
Переконаний, якщо в другий тур президентських виборів вийде Тимошенко, то переможе Янукович — «підрахуї» використовувати адмінресурс навчились. Майдан не відбудеться, бо суттєвої різниці між ними немає. При перевазі Тимошенко вірогідний іще й розкол України, бо її ніколи не сприйме східно–південний регіон. З цієї ж причини у другому турі не зможуть перемогти ні Яценюк, ні Симоненко, ні Тягнибок. Технічним кандидатам, таким, як Богословська, Бродський, Гриценко, Ляшко, Порошенко, і поготів нічого не світить. А обрати Президентом достойного інтелектуала–самовисуванця ми ще не дозріли, та й мафія не дозволить.
Аналізуючи дії і виступи Тимошенко і Януковича, ловлю себе на думці, наскільки обоє не сприймаються як державні діячі. Наперед знав що Тимошенко скаже, та через день не згадаю, про що говорила, хоч завжди — про одне і те саме. Від виступів Януковича виникає відчуття сповзання в минуле, невпевненість у майбутньому, в пам’яті залишаються словесні ідіотизми, алогічні обмовки та переконання, що життя олігархів покращиться вже завтра.
Прикро, що й телеекрани окупували недалекі політики, яким притаманне стадне, корпоративне мислення. Виступи на телешоу пусті, нікчемні, агресивні, жодного конструктивізму — товчуть воду в ступі. Не знаю, кому як, а мене від цього нудить... Для переконливості наведу прізвища типових депутатів–демагогів iз кожної партії (пропорційно чисельності), які часто світилися на телешоу й переобрались з минулого скликання: Партія регіонів — Бондаренко, Кінах, Лук’янов, Стоян; БЮТ — Власенко, Пашинський, Турчинов; НСНУ — Геращенко, Жванія; КПУ — Голуб; Народна партія — Зарубінський. Постійно вирізняється оригінальністю хіба що Шуфрич: завжди несе таку нісенітницю, що й на голову не налазить. Та йому все — мов з гуски вода...
Залишається Кличко. Чи висуне його ОО єдиним кандидатом — запитання риторичне. Зважаючи на залежність амбіційних лідерів «опозиції» від корумпованих кланів, вони тільки ставитимуть палиці в колеса та компрометуватимуть усіма засобами, як свого часу Ющенка. Все ж Кличко поки що єдиний, кого можуть підтримати виборці сходу і заходу. Тільки ніякого популізму. Ми ситі по горло утопічними обіцянками борців за президентське крісло. Українцям потрібен надійний і чесний гарант Конституції, а не пусті обіцянки, принциповість і лицарська сміливість при вирішенні основних проблем, які міцним ланцюгом скували нас.
Якщо «Удар» не вплутається в політично–порочні зв’язки, а Віталій не схибить, то на чергових президентських виборах переможе в першому турі. Якщо ж опозиція не висуне Кличка єдиним кандидатом, то в другому турі він (і тільки він) може розраховувати на підтримку Майдану в усіх регіонах... Попереду два роки: йому — на праведні дії, нам — на роздуми.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
