Вони стоять — гроші набігають

Кабінет Міністрів приховує інформацію про розмір накопичених Україною фінансових зобов’язань перед Росією, пов’язаних із реалізацією так званої «Харківської угоди», що набула чинності 14 травня 2010 року. Українські урядовці відмовляються надавати громадськості публічну інформацію про фінансові наслідки продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні, хоча це — їх обов’язок за Законом «Про доступ до публічної інформації».

Суспільна важливість цієї «таємної бухгалтерії» дуже велика. Адже ДО підписання харківських договорів ішлося про передбачене в українсько–російських угодах і пов’язане з перебуванням російських військ в Україні щорічне списання близько 98 мільйонів доларів США з українського боргу перед Росією. Проте з 2010 року в умовах «покращення добросусідства» було передбачено також і процес зворотного — щорічного кількамільярдного накопичення доларових зобов’язань України перед Росією.

До появи статті 2 Харківської угоди через дію знижки в оплаті російського природного газу зобов’язання України перед Росією мало накопичуватися щороку зростаючим підсумком, а в майбутньому — підлягати погашенню в рахунок орендної плати за перебування російського флоту в Україні, продовжене після 2017 року. Якби Україна вибирала весь передбачений російський газ, це зобов’язання на кінець 2012 року мало б становити близько 11 млрд. доларів, відповідаючи «знижці» в оплаті за газ, окресленій у пояснювальній записці МЗС, яка подавалася в квітні 2010–го для ратифікації Харківської угоди.

У відповідях на запити «Інформаційно–аналітичного центру «Логос» органи влади відмовилися назвати розмір сформованого зобов’язання України перед Росією. Так, директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин замість відповіді порадив звернутися до Міністерства фінансів. Міністерство економічного розвитку і торгівлі, реагуючи на аналогічний запит, порадило звертатися до МЗС та Мінфіну. Але Міністерство фінансів так само уникло відповіді і порекомендувало писати листи до Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Виходить замкнуте коло. Адже й «енергетичне» міністерство відмовило центру «Логос» в публічній інформації про розмір сформованого за Харківською угодою зобов’язання України перед Росією, а також відмовилося назвати об’єм російського газу, поставленого в Україну з так званою «знижкою», тобто з 14 травня 2010 року, коли набула чинності Харківська угода.

Такі відмови є порушенням Закону «Про доступ до публічної інформації». Навіть після доручення тодішнього першого віце–прем’єр–міністра Валерія Хорошковського до міністрів Бойка, Порошенка, Колобова та Грищенка щодо розгляду запиту про оприлюднення інформації в цій сфері жодної інформації (крім посилання на її нібито конфіденційність) від зазначених міністрів отримано не було.

Ця гра в «секрети» відбувається перед імовірним підписанням нових угод із Росію, зокрема з питань Митного союзу. Очевидно, що українська влада мала б оцінити багатомільярдні фінансові наслідки «покращення» відносин з Росією відповідно до Харківської угоди, за які доведеться розплачуватися після 2017 року, та оприлюднити їх розміри для громадськості.

Олег ЯЦЕНКО,
експерт Інформаційно–аналітичного центру «Логос» (для «УМ»)