Коли звичайні сільські хлопці вступали на перший курс Вінницького будівельного технікуму, ні їхні вчителі, ні батьки не могли припустити, що мине зовсім небагато часу — і вони побачать свої чада на лаві підсудних. Усі напочатку хотіли вчитися, усіх добре характеризували за місцем попереднього проживання, та й у навчальному закладі до них особливих претензій не висловлювали.
Однак міські виклики юнаки сприйняли досить хворобливо, і передусім — різноманітні спокуси, які вимагали грошей: де ж їх узяти, коли стипендія мізерна, а батьки — люди малозабезпечені?
Ідею подав телевізійний серіал. Надивившись, яким способом і з якою легкістю «вирішують проблеми» їхні ровесники, студенти-будівельники спробували зробити те саме. Спочатку були тільки розмови, але потім плани почали набирати конкретних обрисів. Організувавшись у «бригаду», юнаки і ролі між собою розподілили так само, як у фільмі, і навіть імена героїв узяли за клички, прагнучи знайти деяку зовнішню схожість. Відтак настала пора для дій.
Виходячи на перше вечірнє пограбування, новоспечена бригада «озброїлася» дерев'яною ніжкою від стільця. На малолюдній вулиці Шмідта обласного центру вони підстерегли самотнього перехожого, якого побили і відібрали сумку. Через годину вони повторили аналогічну експропріацію на вулиці Петра Запорожця і задоволені повернулися в гуртожиток. Діяло студентське злочинне угруповання всього місяць, протягом якого скоїло п'ять розбійних нападів. Прибуткова «справа» їм починала подобатись: в одного перехожого відібрали 510 доларів та 200 євро, так що вистачило і на розваги, і на придбання пневматичного пістолета — з ним бригада й попалась після останньої акції.
Слідство і наступний суд, схоже, примусили юнаків схаменутися і по-справжньому задуматись, куди їх понесло. На суді вони визнали провину, щиро покаялися, а один з потерпілих навіть попросив їх суворо не карати. І все ж злочин належить до категорії важких, тому по чотири роки реального ув'язнення — серйозне випробування для шістнадцяти-сімнадцятирічних розбійників. Дворічний іспитовий термін суд застосував тільки до одного з них — у зв'язку з хворобою.