Ще за часів Радянського Союзу було підписано пріснопам'ятний договір «Старт» стосовно ліквідації ядерної зброї. Коли ж імперія розпалася, Україна цей документ ратифікувала і взялася до виконання його умов. За ними, утилізації підлягала більша частина українського озброєння і насамперед 54 ракети SS-24, що стояли на бойовому чергуванні. Спершу все це передбачалося здійснювати поетапно. Себто, вийнявши з шахтно-пускової установки одну ракету, мали її розібрати, утилізувати і лише після цього братися за наступну. Та згодом процес вирішили прискорити. У підсумку з шахтно-пусковими установками у Первомайську Миколаївської області розібралися, як кажуть, одним залпом і навіть розформували 43-тю армію, яка ними опікувалася.
Усе це добро звезли до науково-виробничого об'єднання «Павлоградський хімічний завод», де мали утилізувати тверде ракетне пальне. Ось тут і найшла коса на камінь. Американці, що дотепер клялися-божилися фінансувати повний обсяг робіт, закрутили носом, впевнившись у відсутності ракет, які зібрати вже неможливо. Отож українці вкотре опинилися при бубнових інтересах. Натомість твердого ракетного пального у Павлограді накопичилося відразу п'ять тисяч тонн. Ото й тільки до повного припинення американського фінансування у червні 2003 року встигли збудувати склади та необхідну інфраструктуру так званої пілотної установки, призначеної для дослідно-експериментальних робіт з вилучення пального методом гідрозмиву. Отож зупинилися напівдорозі.
Після того, як пересвідчилися, що інтереси американців до наших уже зовсім для них не страшних ракет не здатен пробудити ніхто, Президент України видав указ, датований 1 червня нинішнього року. У ньому йдеться про державну підтримку реалізації проекту утилізації та створення промислових потужностей для цього на НВО «Павлоградський хімічний завод». На реалізацію програми має бути виділено близько 500 мільйонів гривень. Навіть якщо держава з коштами не підведе, цілих три роки піде тільки на будівництво об'єкта ліквідації, після чого розпочнеться вже сам процес. За твердженням фахівців, з наявного твердого ракетного пального можна буде отримати від 25 до 50 тисяч тонн промислових вибухових речовин.
Отож на цій пороховій бочці мешканцям Дніпропетровщини доведеться сидіти ще не один рік. Щоправда, керівництво НВО «Павлоградський хімічний завод» стверджує про вжиті ними такі заходи перестороги, що навіть, не дай Боже, у випадку теракту ракети до обласного центру не долетять.