Ще за часів Радянського Союзу було підписано пріснопам'ятний договір «Старт» стосовно ліквідації ядерної зброї. Коли ж імперія розпалася, Україна цей документ ратифікувала і взялася до виконання його умов. За ними, утилізації підлягала більша частина українського озброєння і насамперед 54 ракети SS-24, що стояли на бойовому чергуванні. Спершу все це передбачалося здійснювати поетапно. Себто, вийнявши з шахтно-пускової установки одну ракету, мали її розібрати, утилізувати і лише після цього братися за наступну. Та згодом процес вирішили прискорити. У підсумку з шахтно-пусковими установками у Первомайську Миколаївської області розібралися, як кажуть, одним залпом і навіть розформували 43-тю армію, яка ними опікувалася.

Незаперечним здобутком цілком заслужено пишаються подільські археологи та історики: на території Хмельницької області знайдено найбільше в Україні язичницьких пам'яток — чотирнадцять. Язичництво, як відомо, передувало християнству, і наші далекі пращури головним чином поклонялися ідолам, витесуючи їх із дерева. Однак матеріал цей порівняно недовговічний і сподіватися, що оригінальні витвори більш ніж тисячолітньої давнини збереглися б до сьогодні, не доводиться.

Лихо сталося на річці Гнилий Тікич у селі Хлипнівка Звенигородського району на Черкащині: там втопилися 18-річна Юлія та 37-річний Олег.

Тепер уже немає сумніву — отому населеному пункту «місто Н.» ще й неабияк повезло. Бо ж від назви таки залишилась бодай одна літера. А ось Костянтинівка на Донеччині враз утратила всі чотирнадцять літер у російськомовному варіанті назви. Тепер від них на в'їзді з боку Дружківки залишився тільки бетонний підмурівок. На якому, мабуть, дуже доречно надряпати «Тут були «металісти».

У Черкасах за грати загриміли наркоторговці, які створили власну фірму з продажу марихуани й устигли заробити на цій справі 100 тисяч гривень. Причому на нари сіли всі — від керівника фірми, яка «клепала» пакетики з наркотою, до водія.

«Відродження України може відбутися тільки через усвідомлення її унікальності» — так називається досить об'ємна праця, над якою аж сорок (!) років працював тепер уже 71-річний пенсіонер із села Максимівка Підволочиського району Тернопільської області Іван Майкович. Ще дитиною він був насильно переселений разом із сім'єю із споконвічних лемківських земель на Миколаївщину, відтак уже підлітком пережив складні події, що відбувалися після Другої світової війни в західноукраїнських областях, тож ще з юнацьких років одержав достатній досвід для розуміння, що саме потрібно українському народові для незалежності й добробуту.

Для того, щоб побувати в середньовічній фортеці на справжньому лицарському турнірі, не обов'язково винаходити машину часу й вирушати в подорож до XIII століття. Цілком достатньо завітати на Міжнародний лицарський турнір з історичного фехтування до Білгород-Дністровської фортеці, де днями розгорталися запеклі бої за звання найкращого. У поєдинках брали участь бійці, одяг і зброя яких були максимально наближені до лицарської екіпіровки XII—XIII століть. Упродовж двох днів на широкому подвір'ї фортеці встигли помірятися силами близько півсотні «лицарів» із Молдови, Росії та України. Як зазначив голова Одеської обласної федерації бойових мистецтв та оздоровчих систем Борис Ємець, перед турніром кожен із них пройшов дві комісії. Історична слідкує, щоб костюм та зброя бійця не мали яскраво виражених сучасних елементів — їхній вигляд має відповідати певній історичній епосі. Технічна ж комісія опікується здоров'ям учасників, тому слідкує, щоб їхні костюми не набули відверто бутафорського характеру. Фольга, як би вірогідно вона не виглядала, не захистить від удару меча, і замість диплома переможця боєць отримає лікарняний листок.

Вишукані вечірні, привабливі повсякденні, романтичні весільні, екстравагантні чоловічі зачіски— і сотні очей, прикутих до цієї краси. Ось що таке справжнє свято вроди — конкурс перукарського мистецтва, що відбувся у торговельно-розважальному комплексі «Ритм». Позмагатися у професійній майстерності зібралися перукарі кращих салонів Святошинського району (саме тутешня райдержадміністрація стала організатором свята).

Коли звичайні сільські хлопці вступали на перший курс Вінницького будівельного технікуму, ні їхні вчителі, ні батьки не могли припустити, що мине зовсім небагато часу — і вони побачать свої чада на лаві підсудних. Усі напочатку хотіли вчитися, усіх добре характеризували за місцем попереднього проживання, та й у навчальному закладі до них особливих претензій не висловлювали.

Днями бійцям розквартированого у Полтаві Східно-регіонального спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону довелося перекваліфіковуватися на... тваринників. Чергова група на чолі з командиром взводу Костянтином Музиченком, прибувши за викликом у село Рибці, що під Полтавою, побачила вельми невтішну картину. На одному з обійсть із викладеного з бетонних кілець колодязя (господарі збиралися використовувати його дня каналізаційних стоків) виглядала голова корови. Колодязь мав глибину до трьох метрів, тож, провалившись у нього, бідолашна тварина мала тверде опертя для задніх кінцівок. Але це тільки ускладнювало ситуацію. Метушливе борсання Чайки у вузькій бетонній «трубі» лише знесилювало її, роздирало до крові шкіру...

Шквальний вітер швидкістю до 27 метрів за секунду із зливами й градом (подекуди завбільшки з куряче яйце) завдав великої шкоди населеним пунктам та сільському господарству Тернопільщини. Минулих вихідних залишилося без електропостачання шістдесят відсотків міст і сіл у восьми районах області. Як повідомили кореспонденту «УМ» в обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій, найбільше постраждали Козівський та Бережанський райони, де було пошкоджено 22 лінії електропередач, внаслідок чого без електроенергії залишилося 35 сіл.