«Відродження» веде

      Навряд чи в усіх попередніх, не кажучи вже про нинішній, урядах України знайдеться хоча б півдесятка таких міністрів (про прем'єрів наразі не йдеться), яких би послідовно, вперто й цілком серйозно «сватали» на роль Президента. А той факт, що Георгія Кірпу й досі, коли, здавалося б, для цього вже немає жодних підстав, дехто розглядає як цілком реального наступника Леоніда Кучми, є зайвим доказом приналежності головного «транспортника» України до важкої «політичновагової» категорії. Зрештою, на відміну від багатьох своїх колег по Кабміну, прізвища яких відомі хіба що вузькопрофільним спеціалістам та журналістам, а «широким масам» нічого не говорять, Кірпа постійно підігріває до себе інтерес як політичних та економічних кіл, так і «пересічних» громадян. Перші, скажімо, раніше гаряче обговорювали суперництво керівника Мінтрансу з керівництвом Київської міськдержадміністрації часів «наїзду» влади на Олександра Омельченка як голову КМДА через досягнення пенсійного віку. Тоді в певних прошарках українського політикуму з'явилися чутки про те, що Кірпа претендує на владу в столиці, тому й висунув ідею будівництва в Києві ще одного мосту через Дніпро (таки й справді потрібного перенасиченому транспортом місту). Тоді, щоправда, КМДА вирішила не відставати від Мінтрансу й узялася розробляти проект будівництва нового мосту власними силами, а мер Омельченко заявив, що довірить Кірпі будувати міст хіба що в себе на дачі. Однак щойно увага до протистояння дещо послабилася, як Георгій Миколайович виступив із новим піар-проектом: як повідомляють деякі ЗМІ, пан міністр запропонував столиці якнайшвидше організувати транспортне сполучення між Київським вокзалом та Борисполем. А в разі, якщо київська влада зволікатиме, знайдуться, мовляв, й інші бажаючі прокласти залізничні колії там, де треба.

      Однак попри те, що ще за рік до виборів шанси Георгія Кірпи на перемогу в президентських перегонах-2004 розцінювалися як високі (згідно з опитуванням Інституту трансформації суспільства, у листопаді 2003 вихід у другий тур президентських виборів пари Ющенко—Кірпа пророкував, скажімо, БЮТівець Левко Лук'яненко, більше того, такий же прогноз зробила й нинішня прес-секретарка Віктора Януковича (!), а тоді ще журналістка «Радіо Свобода» Ганна Герман-Стеців), нині вже майже очевидно, що в президенти міністр транспорту й керманич української залізниці не піде. Принаймні цього року. Бо на майбутнє у Георгія Миколайовича плани вельми амбіційні, про що свідчить поспішне створення нової, «профільної» партії залізничників «Відродження», яка стала 97-ю за рахунком у реєстрі політичних партій України. Судячи з активності, з якою керівництво новонародженої політичної організації взялося розбудовувати її інфраструктуру, на парламентських виборах-2006 лідер «Відродження» планує урвати чималий куш електоральних симпатій. І дарма заяву начальника львівського відділення Укрзалізниці Богдана Піха про те, що потенційних членів партії налічується понад мільйон — 600 тисяч працівників і 400 тисяч пенсіонерів підприємства, плюс іще шляховики та авіатори — політичні оглядачі зустріли кривою посмішкою й значною долею скепсису. Кажуть же — люди зібралися серйозні, слів на вітер не кидають...

      «Ми з Одеської залізниці, звичайні працівники. Будь ласка, напишіть про те, що нас силою заганяють у нову партію Кірпи! Ми опираємося, як можемо, але вони через відділ кадрів змушують заяви писати — кажуть, що всіх, хто не напише, просто позвільняють!». Цей крик душі днями пролунав у телефонній слухавці відділу політики «УМ». Співрозмовник, кілька разів попросивши вибачення за те, що не може назвати свого прізвища, розповів: до «Відродження» заганяють навіть тих залізничників, які вже мають партійний квиток інших політичних сил. «Кажуть, вибирайте, що вам дорожче — ваша партія чи робота, — пояснив чоловік. — А людям же якось годувати родину треба... Ми, звісно, будемо терпіти до останнього, але не виключено, що таки доведеться вступити до Кірпи. Оце зібралися колективом і вирішили вам подзвонити — хоч напишіть про це, аби люди знали, який він (Георгій Кірпа. — Авт.) самодур»...

      І така ситуація, судячи з усього, склалася не лише на Одещині. Як повідомляє у розповсюдженій з цього приводу заяві Харківська обласна організація партії «Реформи і порядок», з початку липня відбувалися наради керівників Лозівського залізничного вузла, «на яких працівників залізниці зобов’язували стовідсотково вступити до партії «Відродження». «Відповідні накази, — зазначається в заяві ПРП, — про обов’язковий вступ до вказаної партії надійшли від керівництва Південної залізниці». Харківські «порядні реформатори» також наголошують на тому, що «заяви про вступ до «Відродження» примушують здавати до відділів кадрів тієї ж Укрзалізниці й роблять висновок: «Таким чином, міністр прагне зробити з державного підприємства кишенькову партію для задоволення власних політичних амбіцій». Інтернет-видання «Українська правда», у свою чергу, наводить дані із власних джерел про те, що «у лікарні залізничників Артемівська (Донецька область) медпрацівників також скопом заганяють у партію», при цьому «збираючи по 25 гривень вступного внеску і 15 гривень на квартал членського внеску».

      Серйозні люди, серйозна партія, серйозні плани на майбутнє?