Видавництво «Світ» презентувало двотомне зібрання класика польської та світової літератури Юліуша Словацького (1809—1849), приурочене до 200–рiччя ювілею поета.
Востаннє двотомник творів літератора побачив світ ще 1959 року. Однак він, на відміну від сучасного видання, не демонстрував таку множинність тем і широкий спектр жанрів, у яких працював Словацький: ліричні твори, балади, політичні інвективи, поеми і драматичні твори.
Зі слів упорядника видання Романа Лубківського, старі переклади були дещо незугарні. Зважаючи на це, у новому виданні третина ліричних творів зазвучали по–новому. Серед тих, хто доторкнувся до творчості Юліуша Словацького, аби передати його думки українською мовою, можна назвати Івана Драча, Дмитра Павличка, Романа Лубківського, Ростислава Радишевського.
Науковість виданню забезпечили статті та маловідомі розвідки творчості класика, здійснені українськими дослідниками та критиками, починаючи від Івана Франка й закінчуючи Ростиславом Радишевським.
Виданню додали й мемуарної ноти, умістивши листи поета до матері — Саломеї Словацької–Бекю, що знайомлять читача і з юнацьким, і зі зрілим світоглядами Словацького. «Це приклад того, як в епістолярному жанрі поет розкривається ширше, ніж в оригінальній творчості. Тут говорить син, об’єкт любові якого — Україна. Узагалі у творчості Юліуша Словацького мене приваблює багато загадкового: є щось ніби конкретно окреслене, але заразом віртуальне. До видання я добирав його твори з українським орнаментом. Щасливий, що мав можливість перекласти його «Срібний сон Соломеї», — поділився з «УМ» Роман Лубківський.
Прикрашають обкладинки видань портрети Юліуша Словацького, що належать пензлю знаного українського художника Івана Труша.
Паперову версію «Снігової Королеви», опубліковану українським видавництвом «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА», читають діти в 19 країнах світу. Під час презентації директор видавництва «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» Іван Малкович розповів про те, як малювалася «Снігова Королева»: «Намалював книжку один із найфілігранніших ілюстраторів світу українець Владислав Єрко. Найдрібніші деталі малювалися ним три роки за допомогою найтонших пензлів під великою лупою», — цитує видавця regionews.ua. За його словами, електронна книга зачаровує з першої сторінки своїми спецефектами: можна, наприклад, зазирнути в очі Снігової Королеви або розкуйовдити волосся Кая. Якщо ж легенько зверху постукати по iPad чи подути — піде сніг.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
