Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Шевчук надав об’єму героям Примаченко.
Народна майстриня Марія Примаченко — одна з найзагадковіших особистостей українського мистецтва. Її полотна у жанрі «наїв» не лише дорожчають рiк у рік, продовжують бути одними з найцікавіших для дослідників–мистецтвознавців, а й надихають сучасних митців на нові творчі ідеї. Майстер скульптурних інсталяцій Олексій Шевчук своє захоплення творчістю Примаченко вирішив зафіксувати... з допомогою сіна. Власні твори за мотивами Примаченко він називає «сіноскрипти». На спільній виставці, що відкрилася в Національному музеї Шевченка, експонуються близько півсотні живописних робіт художниці та дев’ять об’ємних героїв її картин, виготовлених із сухої трави.
Картини Примаченко (близько десятка з них виставляються вперше) для цього проекту надали столичний Музей імені Шевченка, Чернігівський імені Галагана, Музей архітектури і побуту «Пирогів», є тут і полотна, що належать нащадкам художниці. Для своїх робіт Олексій Шевчук обрав найбільш впізнаваних персонажів майстрині, аби ще раз, уже через об’єм, наголосити на тому, що в цих героях зафіксовані послання майбутнім поколінням. Формула змін, шляхетність, достаток, швидкість, мудрість — кожен із звірів символізує ту чи іншу складову філософії творчості Примаченко. «Я дозволив собі перенести її живопис у скульптурний формат, — говорить Шевчук. — Але спеціально зробив усі фігури крупними, щоб вони виглядали гідним доповненням творчості Марії Примаченко. Вийшла масштабна експозиція».
Технологія створення таких скульптур має свої нюанси. Для того, щоб фігури були стійкими та цілісними, потрібно спершу виготовити металевий каркас, потім наплести на нього сіно і розмалювати. Сіно, за словами автора, для цього проекту є ідеальним матеріалом, адже він природного походження, живий і теплий, як і картини Марії Примаченко.
Виставка творів Марії Примаченко та Олексія Шевчука у Національному музеї Тараса Шевченка працюватиме до 25 січня.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>