Шевчук надав об’єму героям Примаченко.
Народна майстриня Марія Примаченко — одна з найзагадковіших особистостей українського мистецтва. Її полотна у жанрі «наїв» не лише дорожчають рiк у рік, продовжують бути одними з найцікавіших для дослідників–мистецтвознавців, а й надихають сучасних митців на нові творчі ідеї. Майстер скульптурних інсталяцій Олексій Шевчук своє захоплення творчістю Примаченко вирішив зафіксувати... з допомогою сіна. Власні твори за мотивами Примаченко він називає «сіноскрипти». На спільній виставці, що відкрилася в Національному музеї Шевченка, експонуються близько півсотні живописних робіт художниці та дев’ять об’ємних героїв її картин, виготовлених із сухої трави.
Картини Примаченко (близько десятка з них виставляються вперше) для цього проекту надали столичний Музей імені Шевченка, Чернігівський імені Галагана, Музей архітектури і побуту «Пирогів», є тут і полотна, що належать нащадкам художниці. Для своїх робіт Олексій Шевчук обрав найбільш впізнаваних персонажів майстрині, аби ще раз, уже через об’єм, наголосити на тому, що в цих героях зафіксовані послання майбутнім поколінням. Формула змін, шляхетність, достаток, швидкість, мудрість — кожен із звірів символізує ту чи іншу складову філософії творчості Примаченко. «Я дозволив собі перенести її живопис у скульптурний формат, — говорить Шевчук. — Але спеціально зробив усі фігури крупними, щоб вони виглядали гідним доповненням творчості Марії Примаченко. Вийшла масштабна експозиція».
Технологія створення таких скульптур має свої нюанси. Для того, щоб фігури були стійкими та цілісними, потрібно спершу виготовити металевий каркас, потім наплести на нього сіно і розмалювати. Сіно, за словами автора, для цього проекту є ідеальним матеріалом, адже він природного походження, живий і теплий, як і картини Марії Примаченко.
Виставка творів Марії Примаченко та Олексія Шевчука у Національному музеї Тараса Шевченка працюватиме до 25 січня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
