Освідчення в коханні

Гранд–шоу Михайла Поплавського «Я люблю тебе, Україно!» нікого не залишило байдужим. Бо ж концерт виявився дуже щирим. Незалежно від жанру пісні, її тональності. Патріотичні, жартівливі, ліричні — всі композиції проймали. А хіти сприймалися так, ніби їх виконували вперше. В цьому мали нагоду впевнитись і телеглядачі — концерт транслювався у прямому ефірі на Першому Національному.

Так, чудовий настрій з’явився у глядачів відразу при вході до Національного Палацу мистецтв «Україна». Всі гості крокували до зали під гучні оплески юнаків і дівчат. Усмішки, здавалося, адресувалися кожному особисто, хоча заходили сотні шанувальників творчості народного артиста України Михайла Поплавського.

У залі, як завжди, ніде яблуку впасти. Люди різного віку, різних професій. Незважаючи на морозну погоду, багато жінок прийшли у вишиванках, на плечах різнобарвні українські хустини.

Концерт Михайло Поплавський розпочав із відомої пісні «Юний орел», яка полюбилася вже кільком (!) поколінням. А потім артист подарував пісні «Приречений на любов», «Я — українець». Під феєрверк на сцену винесли національні прапори. «Тримай українську хвилю!» — закликав Михайло ­Поплавський. Саме ця фраза стала девізом гранд–шоу.

На широкому плазмовому екрані постійно змінювалися декорації. Змінювався і настрій пісень. Михайло Поплавський виконав жартівливе «Сало», хіти «Червона рута», «Кропива»... І згодом ніби у далечині пролунав лагідний материнський голос: «Так ми з тобою, Мішка, і не наговорилися...» Цикл пісень про родину змусив затамувати подих. Уже не вперше, відвідуючи концерти Михайла Михайловича, особисто я чую пісні «Росте черешня в мами на городі», «Батько». І знову з першими акордами починаю хвилюватися, знову щемить серце. Ні, не можна їх спокійно слухати. Бо у Михайла Поплавського співає українська душа.

На свої концерти Михайло Поплавський завжди запрошує студентів, випускників Київського Національного університету культури і мистецтв та близьких друзів. Цьогорічні гості — народні артисти України Микола Гнатюк і співак, що став живою легендою — Василь Зінкевич. Незрівнянні народні артистки Оксана Білозір і Наталія Бучинська так завели залу, що дехто не втримався і почав підспівувати і підтанцьовувати.

Приємним сюрпризом був виступ всесвітньо відомої Гайтани. Як завжди, відчувалися драйв, сила і хороший смак. Виконуючи «Україно, будьмо!», артистка миттєво зачарувала глядачів, передавши свою енергію залі.

Окремо варто сказати про майстерність студентів Київського національного університету культури і мистецтв. Рухи відточені, композиції продумані до дрібниць. Відзначився також народний хор імені Станіслава Павлюченка КНУКіМ та академічний хор «Anima». Пiсля перших слiв славетної пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» зал у єдиному пориві підвiвся. Долучилися до гранд–шоу й маленькі артисти — переможці Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Крок до зірок», які разом із головним продюсером проекту Михайлом Поплавським виконали «Хай завжди буде сонце».

... Фінал гранд–шоу, як завжди, масштабний і різноголосий. На сцену вийшли всі учасники концерту, продемонструвавши справжнє духовне єднання поколінь. Линуть класичні рядки: «У мене ти — одна єдина, довічна радість і журба, ти будеш жити, Україно, країна щастя і добра!» Зал підвівся. І ще довго не стихали оплески.

А ТИМ ЧАСОМ...

У фойє Палацу «Україна» кореспондент «УМ» поспілкувався з людьми, які завітали на гранд–шоу. Вони з радістю погодились виплеснути свої емоції, яких було удосталь.

«Неначе поспілкувалися»

«На концерт я їхала маршруткою чотири години. Ні заметіль, ні засніжені дороги мене не зупинили. Я бачила Поплавського по телевізору, а тут випала така нагода — почути його наживо! Я разом із ним раділа, коли він виконував пісні про Україну, сміялася від душі, коли студенти витанцьовували під «Сало», не втримала сльозу, коли він заспівав про матір із батьком. У мене склалося таке враження, що ми з артистом поспілкувалися віч–на–віч. Причому поговорити можна було на будь–яку тему. Я чула, що Михайло Поплавський вміє пожартувати. Я теж ціную добрий гумор».

(Олександра Русин, м. Олевськ Житомирської області)

«Рецепт її молодості»

«Після цього концерту я помолодшала на двадцять років! Нам усім так не вистачає позитивних емоцій, а тут я отримала заряд енергії, хочеться посміхнутися, подзвонити друзям, поділитися враженнями. Словом, підняти настрій іншим, подарувати тепло свого серця».

(Олена Петренко, м. Васильків)

«Приклад хорошого сина»

«Це людина — з народу. Ставлення Михайла Поплавського до батьків — приклад того, яка має бути родина, яким має бути син. Хтось може закинути Поплавському, що він рідко змінює репертуар. Але ж його пісні проймають і дорослих, і дітей, змушують замислитися над своїми вчинками, вчать людяності. А значить, житимуть ще дуже довго».

(Микола Ільченко, село Боровикове Черкаської області)

«Студенти називають його батьком»

«Він бере своєю щирістю. А ще господар — у хорошому розумінні цього слова. В ньому відчувається дух землеробства, свіжої роси, батьківської турботи. І не лише до своєї родини, а й до односельців, студентів. До слова, я знаю, що в університеті, який очолює Михайло Поплавський, студенти називають його батьком. Це велика шана. Він плідно працює на своїй ниві».

(Людмила Медведєва, м. Київ)

«Турбується про майбутнє країни»

«На телебаченні не так багато конкурсів для дітей. А ті, що з’являються, зізнаюсь, нема бажання дивитися. По–перше тому, що здебільшого діти співають чужими для нас, іноземними мовами. По–друге, вибачайте, корчаться, кривляються. А от на проекті «Крок до зірок» я чую рідну мову. Бачу українське вбрання, вишиванку. І головне — розумію, про що йдеться. Вибір пісень, слова оцінюю на «відмінно». І в цьому особлива заслуга Михайла Поплавського. Дуже йому вдячний за турботу про майбутнє нашої країни».

(Іван Кучеренко, м. Київ)