Розпочалася 1–ша сесія ВР 7–го скликання. Нині Рада нібито і влада, та з нею ніхто не радиться, глава держави звик наказувати. Проте і за президентсько–парламентського ладу ВР зберегла деякі функції. Вона навіть може змінити цей лад, посиливши чи тоталітаризм, чи демократію, проте 300 голосів нема ні в кого, правда, більшість у ВР може й обходити Конституцію (закон про мови). ВР погоджує соціально–економічну політику — затверджує бюджет, дає дозвіл на продаж держвласності (земля ще залишилася!), але більшість у «регiоналів», тож вони забезпечують нам «покращення життя» — безробіття, інфляцію, борги із зарплат, все це освячує ВР. І все ж ВР виглядає єдиним острівцем гласності та демократії серед моря «стабільності». Всі інші гілки влади (Кабмін, голови адміністрацій, суди) призначаються, там повністю хазяйнують провладні кадри; ВР обирається безпосередньо народом, тому в ній є опозиція. У виконавчій владі все відбувається таємно: перерозподіли фінансово–ресурсних потоків на користь представників самої ж влади, безтендерні держзакупівлі, постачання ДУСею розкошів можновладцям. А ВР є відкритою трибуною, депутатам рота заткнути не вдається, на засіданнях ВР присутні журналісти, засідання транслюються. Всі люди бачать, що відбувається у стінах ВР, у них складається уявлення, що ж воно таке, ця ВР, виникають певні асоціації.
У Києві є дві великі будови під куполом — цирк і ВР. У першій клоунада — основна діяльність, але ВР змагається з цирком за першість: заяви про «покращення життя» сприймаються як чорний гумор, як клоунада. Дуже нагадувало цирк із дресированими тваринками голосування за помахом руки — у депутатів виділявся шлунковий сік (вони знали, що за виконання номера їм належить премія), і вони натискали на кнопки, та не тільки свої, а й чужі. Шахраї не претендували на звання ілюзіоністів, порушення Конституції бачили всі. Завдяки акціям опозиції тепер такого не буде?
Донедавна ВР нагадувала фортецю в облозі, депутати ховалися від народу за ґратами, залізним парканом, який невідомо хто поставив. Навіть у НДР тодішня влада взяла на себе відповідальність за Берлінську стіну, а у нас «хтось» у центрі столиці обгородив ВР, і всі від цього відхрещуються. Хлопці зi «Свободи» повалили загорожу між народом і «слугами народу», шматок української землі повернуто народу. Але скільки їх навколо маєтків «еліти» відгороджують людям доступ до водойм, до лісу! Перший приклад — це «Межигір’я».
ВР викликає асоціацію із бійцівським клубом. За минулої каденції «регiонали» безкарно били опонентів — до крові, до струсу мозку, до переломів. Нині завдяки приходу депутатів від «Свободи» досягнуто рівноваги, «регiонали» не наважуються розпускати руки, штовхаються — таке собі колективне сумо. Застосовувати силу у ВР припустимо для захисту Конституції, коли попри обіцянки порушують її, коли зневажають народ і державу, коли покидьок–«регiонал» ногами б’є лежачого. Моральні принципи не дозволяють брати участь у парламентських «змаганнях» Кличку, а «регiонал» Тадеєв не мав таких принципiв, отож використовував свої чемпіонські навички.
Ще ВР нагадує дім із химерами. У будинку Городецького химери зовні — неживі скульптури, усередині ВР не один рік існує така собі комуно–олігархічна химера. Химера — це поєднання непоєднуваних організмів; за грецькою міфологією, «химера — страховище з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум’я». Ікласта паща належить «регiоналам», туша кози — це «тушки» та самовисуванці, що прилучилися до ПРУ, драконячий хвіст — компартія. Політичні торги, створення блоків практикується у парламентах різних країн, проте блокуються близькі за політичними поглядами партії. ПРУ і КПУ за проголошеною ідеологією, за програмами — політичні антиподи, тому їх єднання при голосуванні за главу уряду протиприродне. Коли Симоненко перелічив близько десятка невиконаних соціальних зобов’язань Азарова, а потім заявив, що КПУ голосуватиме за нього, це виглядало абсурдно, бо не можна за посади зраджувати ідеологію, Ленін називав це політичною проституцією. А все тому, що у керівників КПУ нема ніяких політичних ідеалів, їхній ідеал — капітал, не Маркса, звичайно. Симоненко, Калетник, власники маєтків і землі, проти приватизації якої нібито виступає КПУ, ніколи не захищатимуть пролетарів, їхні гасла брехливі, а визначення Леніна справедливе.
Які здобутки політичних сил у ВР за перші дні? Дехто вважає, що перемога за «регiоналами» й комуністами, оскільки вони проштовхнули своїх у керівництво ВР і Кабміну. Але ж це й мало відбутися за розкладом сил: «непорушний блок» комуністів і капіталістів має більшість (для КПУ перемога може виявитися Пірровою). Але не можна заперечувати досягнення опозиції, вони суттєві. Повернуто народу ділянку землі перед ВР. Опозиція примушує «регiоналів» голосувати кожного за себе, порушників Конституції були одиниці. Було створено атмосферу ганьби та презирства у ВР і суспільстві навколо зрадників–перекинчиків, їх теж одиниці. Сподіваймося, що ВР запрацює у відповідності до Конституції та Регламенту, тоді можна буде заспівати: «Нова Рада стала, яка не бувала».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
