Розпочалася 1–ша сесія ВР 7–го скликання. Нині Рада нібито і влада, та з нею ніхто не радиться, глава держави звик наказувати. Проте і за президентсько–парламентського ладу ВР зберегла деякі функції. Вона навіть може змінити цей лад, посиливши чи тоталітаризм, чи демократію, проте 300 голосів нема ні в кого, правда, більшість у ВР може й обходити Конституцію (закон про мови). ВР погоджує соціально–економічну політику — затверджує бюджет, дає дозвіл на продаж держвласності (земля ще залишилася!), але більшість у «регiоналів», тож вони забезпечують нам «покращення життя» — безробіття, інфляцію, борги із зарплат, все це освячує ВР. І все ж ВР виглядає єдиним острівцем гласності та демократії серед моря «стабільності». Всі інші гілки влади (Кабмін, голови адміністрацій, суди) призначаються, там повністю хазяйнують провладні кадри; ВР обирається безпосередньо народом, тому в ній є опозиція. У виконавчій владі все відбувається таємно: перерозподіли фінансово–ресурсних потоків на користь представників самої ж влади, безтендерні держзакупівлі, постачання ДУСею розкошів можновладцям. А ВР є відкритою трибуною, депутатам рота заткнути не вдається, на засіданнях ВР присутні журналісти, засідання транслюються. Всі люди бачать, що відбувається у стінах ВР, у них складається уявлення, що ж воно таке, ця ВР, виникають певні асоціації.

Як же збіднів теперішній світ, особливо Україна, на християнські чесноти та людські цінності, якими повинна жити кожна людина! Поміркуймо про те. Є в нас незалежна держава. Всі знаємо, що воскресла вона на крові й кістках полеглих героїв. То чому ми не будуємо її з такою любов’ю, з якою вмирали ці славні лицарі? Хто вирвав iз наших сердець любов до рідного краю? Чому продаємо свої грішні душі за юдині срібляки? І кричимо: «Банду геть!» А що ми робимо, щоб тiєї банди не було? Безліч «чому», а відповідь одна, яку дає нам наш Президент В. Ющенко, який у серцях багатьох українців назавжди лишиться ним. Він часто повторював: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». У міжнародних відносинах він був і є шанованою людиною. Завжди і всюди вмів повести себе і засвідчити, що ми — культурний, цивілізований народ, якого треба шанувати і рахуватися з ним. Показав світові Україну, її славну і трагічну історію.