Кінець шукайте не там

Церква не вітає всю цю медійну метушню навколо «кінця світу». Ба, більше — нещодавно УПЦ Московського патріархату запропонувала притягувати до відповідальності тих, хто розповсюджує апокаліптичні чутки, бо все це — дияволові «штучки». У більшості релігій тільки Всевишній знає, коли настане кінець світу. То куди вже нам, дрібним рабам Божим, пасталакати про те, що знає тільки Він один. Проте існують цілі касти розумних «рабів Божих», які насмілюються не тільки сперечатися про кінець світу, а й обґрунтовувати свої доводи формулами та розрахунками. Це — вчені. На сьогодні існує кілька панівних у науковому світі гіпотез про загибель людської цивілізації і — в ширшому сенсі — нашого Всесвіту. Усі вони, скажемо так, — в далеко терміновій перспективі. Видатний британський математик, професор Оксфордського університету сер Роджер Пенроуз, виступаючи в листопаді з відкритою лекцією в Києві, сказав: Великий колапс Всесвіту відбудеться, але через 10–15 мільярдів років. І з дещо похмурим британським гумором додав: проте нам хвилюватися не слід, адже людство ще до того загине від якихось інших, не таких глобальних, причин.

Зробити короткий огляд головних наукових гіпотез про загрози загибелі Всесвіту «УМ» попросила знаного українського вченого, доктора фізико–математичних наук Максима Стріху.

Згасання Сонця

Про те, що головний «генератор» тепла для Землі — Сонце — колись таки згасне, додумалися вчені ще наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Насправді на Сонці відбуваються термоядерні реакції. Але на той час людство ще не знало ядерної фізики, тому загальноприйнятною була гіпотеза, що на Сонці просто вичерпається запас хімічного палива для горіння (і це, за тогочасними підрахунками, мало статися за кілька тисяч чи й сотень років). Великий англійський поет–романтик Джордж Байрон, вражений пророцтвом учених, написав вірш «Темрява», де так описав майбутню загибель Землі:

Я бачив сон — не все
в нім сном було.
Погасло сонце ясне:
темні зорі
Без променя і без шляху
блукали
У безмірі, і крижана
Земля. У темряві
наосліп кружеляла.

Проте насправді запасу термоядерного палива — водню — нашому світилу вистачить ще надовго. Адже сьогодні, за підрахунками вчених, Сонце перебуває приблизно на половині свого «життєвого шляху». Через 4–5 мільярдів років воно таки перетвориться на «червоного гіганта», розширившись до орбіти Землі. Але наші нащадки (якщо вони доживуть до того часу) зможуть завчасно перебратися на придатні для життя системи інших зірок.

Теплова смерть Всесвіту

У 1865 році німецький фізик Рудольф Клаузіус ввів поняття ентропії і сформулював другий принцип термодинаміки, який полягає в тому, що ця ентропія (міра безладу) з часом збільшується. Частковим виявом дії цього принципу є те, що у замкнутій кімнаті всі предмети з часом набувають однакової температури: склянка чаю вистигає, морозиво топиться й розтікається калюжкою. Але і в масштабах Всесвіту відбувається те саме. Відтак колись температура всіх об’єктів у Всесвіті стане однаковою і, відповідно, життя, в основі якого є енергетичний обмін, буде неможливим. Всесвіт чекатиме «теплова смерть». Як говорить Максим Стріха, попри те, що наука за 150 років пішла далеко вперед, перспективу «теплової смерті» досі переконливо не спростовано. І сховатися від неї на системах далеких зірок буде вже неможливо — вона стосуватиметься всього Всесвіту. Але це теж — перспектива мільярдів років, і, можливо, ще до того часу Всесвіт спіткає Великий колапс. Або Велике стискання.

Стискання Всесвіту

Ще наприкінці 1920–х американський астроном Едвін Габбл, вивчаючи зоряні спектри, встановив, що всі видимі галакитики віддаляються від Землі. Це відкриття викликало подив, адже логічно було припустити, що через рух нашої Галактики одні галактики віддаляються від неї, інші ж — навпаки, наближаються. Утім подальші перевірки довели, що віддаляються справді всі «всесвіти Всесвіту». Це дало поштовх теорії Великого вибуху, згідно з якою колись, приблизно 14 мільярдів років тому, всі ці галактики розлетілися з однієї–єдиної точки. В основу теорії «Великого вибуху», сформульованої бельгійським астрономом (і за сумісництвом абатом) Жоржем Леметром, лягли написані ще раніше рівняння російського фізика Олександра Фрідмана.

Виникає питання: що далі? Це залежить від густини нашого Всесвіту. Зараз більшість учених переконані, що розширення колись закінчиться, Всесвіт почне стискатися і врешті–решт знову сколапсує в єдину точку. Й це відбудеться десь через 15 мільярдів років. Згаданий уже сер Роджер Пенроуз переконаний, що існувала послідовність всесвітів: Великий вибух, потім Великий колапс, потім знову Великий вибух... Більше того, на думку британського математика, за певних умов ми можемо «зазирнути» за точку колапсу–вибуху і отримати свідчення того, що діялося в «попередньому» Всесвіті. Однак, наголошує Максим Стріха, ця думка не є панівною у наукових колах. Більшість учених сьогодні переконані, що «зазирнути» за цю точку принципово неможливо.

Атака астероїдів

Але абстрагуємося від проблем всесвітніх і оглянемо загрози всепланетні, тим більше що вони «ближчі» в часі. Учені застерігають: на землян можуть очікувати глобальні катаклізми, пов’язані з «зовнішнім» втручанням. Ідеться про астероїди. Їх багато тисяч, більшість із них обертаються навколо Сонця між Марсом і Юпітером, отже, на безпечній відстані від нас. Але орбіти деяких маленьких планеток небезпечно перетинають орбіту Землі. Падіння на Землю навіть невеликого, за космічними мірками, астероїда, розміром у кілька сотень метрів, може спричинити всепланетну катастрофу. Людей може спіткати доля динозаврів — вважають, що ці первісні гіганти вимерли після того, як падіння астероїда призвело до радикальної зміни клімату на планеті, бо на багато років небо закрила хмара дрібних часточок, піднятих у верхні шари атмосфери могутнім вибухом.

Тому астрономи багатьох держав світу, зокрема й українські, сьогодні ретельно відстежують орбіти всіх «підозрілих» астероїдів. «У межах сьогоднішніх спостережних і обчислювальних можливостей можна сказати, що принаймні в найближчі десятиліття жоден астероїд на Землю не впаде. Але про всяк випадок думають і про засоби протидії «астероїдній загрозі» — наприклад, шляхом подрібнення астероїда на дрібні уламки ще при його підході до Землі», — каже Максим Стріха.

Планета самогубців

Та існує ціла низка внутрішніх смертельних загроз. Нами ж і створених. Перша вже дається взнаки — парникові викиди, загалом технічна активність людства призводять до глобальної зміни клімату. За даними міждержавної групи експертів ООН, з початку технічної революції поверхня Землі потеплішала на 0,7 градуса за Цельсієм, а в надрах планети температура піднялася, за приблизними підрахунками, на 1,1–4 градуси. Чим обернеться глобальне потепління — достеменно не відомо. Зате відомо, що завдяки бурхливій діяльності людства «градус» на планеті невпинно і швидко зростає. За катастрофічного сценарію, середня температура на поверхні Землі до кінця ХХІ століття зросте ще на 2–4 градуси, а це вже означатиме глобальні зміни клімату, підвищення рівня океанів і затоплення водою великих площ суходолу (у нас зникнуть багато приморських низовин на півдні, а Крим на втіху місцевим сепаратистам перетвориться на острів). Це потягне необхідність переселення мільйонів людей і зміни звичного характеру землеробства (українські степи перетворяться на пустелі на кшталт Сахари, а Полісся зробиться непролазним болотом). Лишається сподіватися, що на межі катастрофи людство зуміє–таки скоротити кількість парникових викидів.

Актуальні виклики — техногенні та ядерні катастрофи, які складно передбачити, але які, на жаль, відбуваються (згадаймо наш Чорнобиль і японську Фукусіму).

Максим Стріха окремо наголошує на вірусних небезпеках. «Відомі віруси швидко мутують, — каже він, — а нові віруси дуже легко «конструювати». Будь–який студент–біолог з певними навичками, маючи відповідне обладнання, може сконструювати вбивчий штам вірусу. Є ризик, що певна частина людства може бути винищена новими вірусами, які з якихось причин вийдуть з–під контролю. Або тими запасами убивчих бактерій, які лишилися на секретних лабораторіях і складах колишньої радянської армії. Відомо, що в СРСР такі досліди проводили під тодішнім Свердловськом — і через елементарну недбалість якихось лаборантів у місті наприкінці 1970–х спалахнула епідемія, всі випадки якої були летальні. Тільки безпрецедентно жорсткі карантинні заходи зупинили її поширення. Відомо й те, що над біологічною зброєю працювали на острові Відродження на Аральському морі. Але нині Арал висох, острів з’єднався з суходолом, і доступ до покинутих секретних військових містечок мають усі охочі. А ще ж є небезпека біотероризму. І де гарантія, що в майбутньому якісь людиноненависники не використають можливості сучасних біотехнологій?»

«Отже, нинішня метушня навколо «кінця світу» демонструє лишень загрозливий рівень інтелектуальної деградації українського суспільства, де науку витіснено на задвірки і де на телеекранах цю тему коментує не світової слави астроном Ярослав Яцків, а естрадна діва, яка встигла вгатити кілька мільйонів у персональне бомбосховище, — говорить Максим Стріха. — Але замислитися над своєю поведінкою людству таки варто. Бо в похмурому жарті сера Роджера Пенроуза може виявитися багато правди».

ОФІЦІЙНО

НАСА вповноважена заявити: на небі все спокійно

Спростовувати чутки про «кінець світу» взялася навіть НАСА. Нещодавно Дон Йоманс, керівник програми НАСА зі спостереження за навколоземними об’єктами, змушений був виступити із заспокійливим розтлумаченням щодо начебто космічних загроз 21 грудня. Для відвідувачів чату на сайті Livescience.com пан Йоманс провів цілу конференцію, розклавши «по поличках» усі «страшилки», що кружляють в інтернеті та мас–медіа. Вийти до широкої аудиторії вченого змусила жахлива, як він каже, статистика: на «клік» по запиту «катаклізми 2012» пошукові системи інтернету видали йому понад 35 млн. записів! «Віра в «страшилки» притаманна навіть цілком розумним людям, — каже Дон Йоманс, — і це враження посилюється завдяки телебаченню та інтернету, які спекулюють на темі «кінця світу», сміливо міксуючи наукові факти та вигадки».

Чимала кількість апокаліптичних пророцтв стосується наближення таємничої планети Нібіру, яка буцімто має знищити Землю. Паніка з приводу наближення Нібіру поширена більше в західному світі, позаяк там «отаборився» провідник цієї «страшилки» — уфолог та контактерка з позаземними цивілізаціями Ненсі Лейдер. Спершу пані пророкувала вселенську катастрофу навесні 2003 року, а коли її передбачення не справдилися, почала готувати ґрунт до 21 грудня 2012–го. «Немає ніяких доказів того, що Нібіру взагалі існує! — каже фахівець НАСА. — Уявлення про те, що вона ховається «десь за Сонцем», безпідставні. Ніяка планета не може ховатися за Сонцем вічно, ми б помітили її ще багато років тому».

Спростовує Дон Йоманс і чутки про масований гравітаційний ефект від планет Сонячної системи, які начебто вишикуються наприкінці грудня в якийсь фатальний ряд, що згубно вплине на землян. «21 грудня не буде ніякого планетарного вишиковування, — запевняє науковець. — Єдині космічні тіла, які можуть справляти значний гравітаційний вплив на Землю, — це Місяць і Сонце. Ефект дії інших планет настільки незначний, що він ніяк не позначається на стані Землі ось уже багато мільйонів років». Також представник НАСА спростовує можливість сонячних бур 21 грудня. Взагалі, дата сплесків сонячної активності не піддається передбаченням, зауважує Йоманс, та в будь–якому разі жоден із сонячних штормів не в змозі призвести до апокаліпсису.