На запит головного редактора «Київ єврейський» Елеонори Гройсман, чи є термін «жид» забороненим для вживання в Україні, Міністерство юстиції провело аналіз, встановивши, що жодна норма не забороняє вживати слова «жид», «жиди» чи «жидівка». Водночас у Мін’юсті нагадали «про недопустимість дискримінації», оскільки, згідно з Конституцією, «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».
Такі висновки чиновників з’явилися на тлі заяв окремих представників партії ВО «Свобода», що слово «жид» не є образливим. Так, один з лідерів цієї політичної сили Ігор Мірошниченко назвав голлівудську актрису українського походження Мілу Куніс «жидівкою». У відповідь на обурення громадськості народний депутат каже: «Коли українців називають «хохлами» чи коли мене, наприклад, на всіх ефірах називають «фашистом», чомусь у жодного українського журналіста не виникає бажання захистити українців. Зате, коли я вживаю споконвічно українське слово, не маючи наміру нікого образити, то починають когось захищати».
Водночас доктор філософських наук Мирослав Попович вважає, що такими висловлюваннями виражається образа єврейського народу, а в самому слові присутня національна образа: «Етичний акт вживання цього слова є образливим і може стати предметом судової відповідальності». Щоправда, кажуть юристи, після висновків Мін’юсту, які тепер кожен зможе долучити до справи в разі необхідності, довести, що термін «жид» образив чиїсь почуття, буде значно важче.
Зате, вважає київський адвокат Сергій Мітюрін, ці висновки стануть добрим підґрунтям, яке провокуватиме ті чи інші політичні сили й далі послуговуватися цією риторикою, провокуючи неспокій. «Звісно, висновки міністерства мають лише рекомендаційний характер, але вони є офіційними, тому можуть використовуватися у випадку судового позову з цього приводу. І тоді довести, що тебе образили, обізвавши «жидом», майже нереально, адже це і справді не заборонено чинним законодавством. Інша річ, що висновки Мін’юсту з’явилися дуже «вчасно» в контексті нагнітання радикалізму однією з політичних сил. І, не виключено, їх поява — це така собі провокація влади, щоб дискредитувати окремих політиків, які обов’язково «поведуться» на цю провокацію, в очах виборця».