Перехворіти на «пригодоманію»

Цього року восьма за рахунком премія «Книга року» роздвоїлась, адже призерами стали одразу два письменники. Відтак було вручено дві нагороди: «дорослу» та «дитячу». Ідея відокремити дитячу літературу в повноцінну номінацію визрівала давно. Тим більше що, за словами Ірини Славінської, журналістки та літературознавця, «кожного року і в довгому, і в короткому списках опинялися дуже гідні тексти для дітей.., але їхня «дитячість» ніби не дозволяла оцінювати їх так само, як «дорослі» тексти». Відтак дитяча література вдихнула на повні груди, отримавши чинне місце в окремому конкурсі.

Результати рішення членів журі (серед яких — Світлана Пиркало, Ніна Кур’ята, Віра Агеєва, Ольга Герасим’юк, Ростислав Семків і Павло Солодько) не здивували. Очевидні популярність та широкий резонанс останнього твору Винничука під назвою «Танго смерті» впевнено вивели його у лідери короткого списку номінантів. Те саме можна сказати і про дитячий пригодницький твір Лесі Ворониної, яка зацікавила журі ще у 2008 році, коли книгу «Нямлик і балакуча квіточка» внесли до короткого списку номінантів. І хоч для Винничука нагорода від Бі­Бі­Сі не є першою (в 2005 році письменника вже відзначали), Воронина нагороду в категорії «дитячої книжки» отримала вперше. У своїй книзі письменниця інтригує читачів новою «хворобою» — пригодоманією, яку підхоплює головний герой і яка затягує його у вир несподіваних та чудернацьких подій. «Діти залишаються дітьми. Єдине — у них з’явилося багато класних забавок, якими можна послуговуватися, аби не читати. Тому завдання письменника, можливо, стає ще складнішим — у якийсь спосіб не відірвати дитину від «Айпеда» чи комп’ютера, а конкурувати з ними. І я думаю, що якась частина дітей однаково завжди читатиме», — поділилася думками Воронина після вручення премії.

Чергова літературна відзнака Юрія Винничука лише підкреслила художню вагу творчості цього сучасного представника української літератури. Та все ж роман «Танго смерті», за словами Винничука, отримав найбільше розголосу та рецензій, порівняно з рештою творів письменника. Причина тому — суперечлива тема історичного характеру (воєнний Львів та Голокост) — «червона ганчірка» для читачів та літературознавців. Проте автор відрікся від будь­яких критичних зауважень, зазначивши, що історію оповідає герой, а не письменник, а отже, «книжна істина» має право на існування попри її суперечливість. «Мені хотілося написати про те, про що не писалося. Відкрити якісь темні плями в історії Львова, зробити їх світлішими. Це роман не історичний, але всі епізоди в ньому звірені історично — я нічого не вигадував», — наголосив письменник.

Окрім гучних оплесків, лауреати отримали дипломи та по1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.