Падіння зірки

Оприлюднене минулого тижня рішення відомого французького актора Жерара Депардьє перебратися на постійне місце проживання до маленького бельгійського містечка поблизу французького кордону набрало масштабів справи загальнонаціонального значення. Прем’єр–міністр Жан–Марк Еро у різкій формі розкритикував переїзд актора до Бельгії, назвавши цей вчинок «жалюгідним» та непатріотичним. Річ у тім, що Депардьє фактично не приховує — виїхати з Франції його спонукало запрова­джене з ініціативи обраного цього року президента Франсуа Олланда підвищення «податку на багатство». Кожен, хто заробляє більше 1,3 мільйона євро на рік, тепер має віддавати державі 75%, тобто три чверті свого доходу. «Сплата податків є актом солідарності, патріотичним актом», — наголосив прем’єр.

За главою уряду свою думку висловив і міністр праці Мішель Сапен, який порадив акторові не поспішати відмовлятися від громадянства. «Я часто зустрічав його. Це екстравагантна особа, сильна до перебільшень», — м’яко «виправдав» Жерара міністр. Водночас очільниця міністерства культури Орелі Філіппетті була настільки шокована рішенням актора, що в газетному інтерв’ю, не добираючи слів, обурилася: мовляв, кінозірка «дезертирує у самий розпал війни з кризою».

Насправді Депардьє далеко не перший із французьких товстосумів, хто тікає за кордон від драконівських податків, запроваджених урядом соціалістів. Але він, на відміну від інших, не надто прагнув приховувати, що саме спонукало його придбати нерухомість поза межами Франції. Тож реакція французької влади, цілком природно, його неабияк обурила. У відкритому листі, надісланому газеті JDD, розлючений актор заявив, що відмовився від французького паспорта після того, як за свою 45–річну кар’єру сплатив до бюджету податків щонайменше на 145 мільйонів євро. «Уряд Франції карає успіх, креативність і талант. Я не прошу схвалення, але хочу, щонайменше, щоб мене поважали. Ніхто з тих, хто покинув Францію, не був так ображений, як я», — написав Жерар. Актор, якому 27 грудня виповниться 64 роки, заявив, що після такої образи він відмовляється від французького громадянства. І звинуватив президента–соціаліста в тому, що він фактично змушує найталановитіших французів залишати країну.

На цю заяву довелося відреагувати вже самому Олланду. Він наголосив, що «не збирається судити» Депардьє за відмову від французького паспорта. І натомість подякував тим, хто, не зважаючи ні на що, й надалі платить податки у Франції та служить своїй країні. До слова, у Бельгії податок також «не лагідний» — 50%. Але віддати 500 тисяч із заробленого власним розумом і працею мільйона — це не те, що залишити собі лише 250 тисяч.

Французькі ЗМІ у ставленні до фігурантів цього скандалу розділилися, залежно від політичних симпатій. Хоча більшість із них усе ж на боці держави. Ліва газета «Ліберасьйон» нагадує, що Депардьє не лише платив податки, а й користувався системою соціального страхування — на­приклад, коли не раз потрапляв в аварії на своєму мотоциклі. Видання також нагадує, що актор працював і здобував славу та гроші завдяки тому, що кіновиробництво у Франції фінансує держава.