Мешканці сіл Павленки та Федорці вже більше року не мають спокою через постійний рев літаків, що віднедавна піднімаються в небо замалим не біля їхніх домівок. Аеропорт упритул наблизився до цих населених пунктів напередодні Євро–2012, коли було прийнято рішення подовжити злітно–посадочну смугу для посадки великих повітряних суден. Люди кажуть, що у дні роботи футбольного чемпіонату не спали взагалі, оскільки літаки злітали і приземлялися тут цілодобово. Тепер рейсів значно поменшало, проте двигуни будять села і в дві години ночі, і в чотири ранку. Тобто про спокійний сон місцеві жителі забули вже давно, а відтак їх мучать головні болі, хронічна втома, підвищена дратівливість. Аби наглядно продемонструвати ступінь небезпеки, місцеві жителі пригадують випадок, коли літак зачепив крилом телевізійну антену, розташовану на даху приватного двоповерхового будинку. «Ми розуміємо, що ніхто закривати цю злітно–посадочну смугу не буде, — каже одна з місцевих жителів Ірина Закатнова. — Тому ми просимо переселити нас із небезпечної території у рівноцінне житло. Але у першу чергу вимагаємо, щоб хоча б відмінили нічні рейси».

У 1997 році Михайло Пономаренко почав плекати свій «Сад». Такою була назва селянського (фермерського) господарства, заснованого ним тоді у селі Потічок Решетилівського району, де жив із сім’єю. З 2002 року членами СФГ стали дружина Тамара та діти — син Володимир, дочки Наталя й Тетяна. І головний «садівник», і члени його родини, звісно, усвідомлювали, що на «гілках» їхнього дітища будуть і рясні плоди, і пустоцвіти. Однак того, що доведеться пережити за останні півроку, не могли уявити навіть у найжахливіших снах...