Учора Миколі Азарову виповнилося 65 років. Але на пенсію він не пішов. Навпаки. Через кілька годин після того, як новий парламент дав відповідну згоду, Президент Віктор Янукович у четвер ввечері підписав указ про призначення Азарова Прем’єр–міністром України. Таким чином, Микола Янович став «папєрєдніком» і «наступніком» себе самого — він очолює уряд із березня 2010–го.
Напередодні в інтерв’ю телевізійникам пан Азаров повідомив, що святкуватиме день народження у вузькому сімейному колі, «будуть найближчі».
Водночас новий спікер ВР, 66–річний Володимир Рибак, казав журналістам, що саме до ювілею Азарова відкладе розпиття з ним чарки за їх призначення на посади.
Ювілей Прем’єра — без Кабміну
День народження шефа, а також боротьбу із зимовою стихією Кабмін зустрів у підвішеному стані: більшість ключових міністрів пішли з посад і зараз перебувають у статусі народних депутатів, яким заборонено сумісництво. А після п’яти днів перебування на посаді нового–старого Прем’єра глава держави не видав жодного указу на поповнення уряду хоч якимись міністрами — новими чи старими.
В інтерв’ю Першому Національному Микола Азаров сказав, що «ще розмірковує» про персональний склад Кабміну. «Має бути нелегка, напружена робота. Саме з цим пов’язані мої роздуми про склад уряду. У цій екстремальній і непростій ситуації від міністра потрібно дуже багато», — зазначив Азаров. За його словами, «міністр повинен бути людиною команди, тому що одна людина, при всій її багатогранності, впоратися з такими масштабними проблемами не може. Повинна працювати потужна команда. Ніякого скиглення, бурчання я не допускав і не допущу».
Подвійна відставка першого «віце»
Тим часом відомо, хто з попереднього уряду точно не отримає повторне призначення. Крім Петра Порошенка й Віктора Балоги, котрі вирішили зосередитися на роботі у Верховній раді, причому — не у складі фракції «Регіонів», це Валерій Хорошковський.
Він опинився у відставці ще після того, коли Президент звільнив Прем’єр–міністра напередодні нової каденції ВР. При цьому перший віце–прем’єр, призначений у КМ у лютому цього року за квотою «енергетичного лобі», до парламенту не балотувався. А після повернення Азарова на уряд Хорошковський несподівано написав заяву про звільнення вже власноруч — саме «у зв’язку з незгодою щодо повторного призначення Миколи Азарова на посаду Прем’єра», повідомила прес–служба олігарха. Хорошковський вважає, що Азаров не здатний проводити економічні реформи і захищати стратегічний курс України на євроінтеграцію.
`Такий кульбіт екс–в.о. першого віце–прем’єра спонукав апарат Азарова видати заяву із твердженням, що відставка Хорошковського — «юридична некомпетентність», адже який сенс звільнятися повторно, якщо один раз тебе вже звільнили?
А взагалі, заява Хорошковського є намаганням «пояснити своє непотрапляння» до нового складу уряду, було сказано в повідомленні на сайті Кабінету Міністрів. Мовляв, цей діяч «був поінформований, що його кандидатура не пропонувалася до нового складу уряду».
Версії Хорошковського
Історія з Валерієм Хорошковським привертає до себе увагу з двох причин. Можливо, ми маємо справу з початком нової довгограючої політичної комбінації. Адже відомо, що Хорошковський — один з учасників так званої «групи «Росукренерго» з її російськими «кінцями». Водночас нещодавно пан Валерій виступив із «програмною» статтею в ЗМІ, в якій заявив, крім іншого, що влада повинна шукати порозуміння з опозицією. Тож дехто бачить у Хорошковському зачатки нового політичного проекту, можливо, навіть спрямованого на вибори–2015.
З іншого боку, відставка пана Хорошковського «свідчить про посилення протистояння політико–бізнесових груп у владній команді», вважає журналіст Української служби Бі–Бі–Сі Світлана Дорош. Азаров та Рибак — люди поза впливом таких груп, а відставка Хорошковського може означати суттєве послаблення чітко вираженої «групи Фірташа—Льовочкіна».
«Коммєрсант–Україна» посилається на свої джерела в КМ і зазначає, що Хорошковський пішов з посади першого віце–прем’єра, бо в новому уряді йому запропонували посаду з істотно меншими повноваженнями. А ще одним мотивом вчинку Хорошковського справді могла стати його турбота про своє політичне майбутнє. Недарма він намагався будувати імідж «прозахідника».