Елегія життя. Фінал...

Сумну звістку підтвердив Центр оперного співу Галини Вишневської у Москві — шанована всіма прихильниками витонченого оперного співу Галина Вишневська пішла з життя. «11 грудня 2012 року померла велика російська співачка, народна артистка СРСР, кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною», засновник і художній керівник Центру оперного співу, наша люба, дорога Галина Павлівна Вишневська», — зазначається на сайті Центру.

За роки своєї кар’єри співачка підкорила десятки світових театрально–музичних майданчиків у Росії, США, Франції та Британії. Вишневська співала на сцені московського Большого театру, Ковент–Гардену, Метрополітен–опера, Гранд–Опера, Ла Скала, Мюнхенської Опери та ін. У творчому доробку артистки більше 30 оперних жіночих образів. Найбільше її пам’ятатимуть за дебютною роллю Тетяни в опері «Євгеній Онегін», Аїди в однойменному музичному творі Верді, Наташі Ростової у «Війні та мирі» Прокоф’єва, Катаріни у «Приборканні норовливої» Шебаліна, Купави у «Снігуроньці» Римського–Корсакова, Лізи у «Піковій дамі» Чайковського тощо.

Народилась майбутня зірка оперної сцени 25 жовтня 1926 року в Ленінграді. Незважаючи на те, що не мала консерваторської освіти, з 1944 по 1951 рік працювала в Ленінградському театрі оперети, виступаючи у хорі, а вже згодом як солістка. У 1952 році талант пані Галини оцінили у Большому театрі. Завдяки наполегливій праці та любові до співу аматор Вишневська перетворилася на професійну оперну співачку, провідну солістку московського Большого театру. Важливою подією у житті молодої Галини стала зустріч iз майбутнім чоловіком, відомим віолончелістом Мстиславом Ростроповичем у 1955 році. Закохані побрались уже після тижня знайомства, а їхній шлюб тривав до самої смерті Мстислава Леопольдовича у 2007 році.

На початку 70–х років подружжя зазнавало гонінь iз боку влади та звинувачень у причетності до антирадянської діяльності російського прозаїка Олександра Солженіцина (Вишневська та Ростропович дали притулок переслідуваному письменнику на своїй дачі). Співачці та музикантові забороняли гастролювати за кордоном, а концерти на батьківщині зривали. У 1974 році творче подружжя було вимушене виїхати з СРСР. А ще через чотири роки, доки Вишневська та Ростропович гастролювали світом у творчому тандемі, радянська влада позбавила їх громадянства. У 1984 році світ побачила біографічна книга «Галина. Історія життя», в якій співачка розповіла про труднощі сходження на театральний олімп та переслідування радянської влади. Книжка розійшлася дванадцятимільйонним накладом, її переклали 26 мовами.

У 1990 році, указом президента Михайла Горбачова, Вишневській та Ростроповичу повернули громадянство. На початку 90–х подружжя повернулось до Росії, де Галина Павлівна стала почесним професором Московської консерваторії. З 1993 року Вишневська грала на сцені МХТ ім. Чехова. У 2002 році було відкрито Центр оперного співу Галини Вишневської у Москві. А з 2006 р. став проходити Відкритий міжнародний конкурс оперних артистів Вишневської, на якому співачка очолювала журі. Того ж року режисер Олександр Сокуров зняв стрічку про творчий шлях подружжя оперної діви та геніального музиканта під назвою «Елегія життя: Ростропович, Вишневська». Тиждень тому, 3 грудня, президент Росії Володимир Путін нагородив Галину Павлівну орденом «За заслуги перед вітчизною» І ступеня.

Церемонія прощання зі співачкою відбудеться сьогодні, 13 грудня, у Центрі оперного співу всесвітньо відомої виконавиці. Відспівування пройде 14 грудня в московському Храмі Христа Спасителя.