Прийшовши до влади, Віктор Янукович переконував — себе, країну, світ, — що за його правління Україна не збочить зі шляху євроінтеграції. Але тривало це недовго. Що більше українська влада віддалялася від західних стандартів, то ближчою ставала перспектива відкату в протилежний бік — до Росії. Останнім часом Банкова та її сателіти вже фактично й не приховують своєї справжньої орієнтації. Тиждень тому під час саміту СНД в Ашгабаті Президент повідомив про впровадження «окремих положень» Митного союзу з Росією. А цими днями, перебуваючи з візитом у Нью–Делі, запевнив, що Україна вже гармонізує своє законодавство до норм МС. Наступного понеділка Янукович збирається до Москви, і навряд чи під час зустрічей із кремлівським керівництвом його риторика стане більш проєвропейською.

У литовському місті Каунас урочисто відкрили пам’ятну дошку визначному українському політику та військовому командиру ХХ століття, полковникові УНР Євгенові Коновальцю, який свого часу отримав литовське громадянство, щоб уберегтися від репресій.

13 грудня 1981 року було запроваджено воєнний стан у Польщі (скасовано в червні 1983 р.) Перед тим, у липні 1980 р., були підвищені ціни на м’ясо, що спричинило страйки, які невдовзі охопили всю країну. Тоді ж виникла незалежна профспілка «Солідарність». У свою чергу, влада готувалася до розгрому опозиції. В лютому 1981 р. головою Ради міністрів був призначений міністр оборони Войцех Ярузельський, у жовтні він став першим секретарем ЦК ПОРП. Запровадивши воєнний стан, Ярузельський очолив військову хунту — Раду національного порятунку (згадаймо ГКЧП у Москві), заборонив діяльність політичних і громадських організацій та профспілок, деякі чільні діячі яких були заарештовані. Утiм Рада національного порятунку таки врятувала Польщу від агресії з боку Москви, оскільки переконала Кремль, що ситуацію взято під контроль і вводити війська немає потреби.