Нейрохірург Олександр Ісаєв із «трофейним» гвіздком у руках. (Фото Сергія ЧЕРЕДНЯКА.)
Із цим цвяхом, який він за допомогою молотка загнав у череп, щоб заподіяти собі смерть, Володимир Ч. з села Максим Козелецького району жив майже півмісяця, перш ніж потрапив до рук лікарів. У нейрохірургічному відділенні Чернігівської обласної лікарні за його життя боролися більше трьох тижнів.
Цвях, яким вирішив позбавити себе життя 35-річний Володимир, називають дюбелем. Довжиною він — вісім сантиметрів, товщиною — п'ять міліметрів. За допомогою спеціального пістолета будівельники заганяють дюбелі в бетонні стіни. Такий цвях міцний і дебелий, тому добре витримує навантаження.
Володимир у той день (точно не пам'ятає, було це чотирнадцяте, п'ятнадцяте чи якесь інше травня) напився, як кажуть, «в зюзьку». Мабуть, тому він вирішив вкоротити собі віку в такий страшний спосіб. Цвях, на диво, легко пробив кістку, мозкову оболонку і дістався мозку. Можливо, тільки через те, що гвіздок був не гострим, і не надто брудним, він не призвів до негайної смерті.
Хоч голова в горе-пораненого добряче боліла, проте горілка забивала баки ще більше. У такому стані легкого запаморочення чоловік жив ще цілих два тижні. У майже непритомному стані Володимира знайшла бабуся-сусідка. Вона інколи провідувала його, бо живе Володимир самотньо. І прийшла якраз вчасно. За словами лікарів, ще б якась доба, і гвіздок довершив би почату самогубцем справу.
З огляду на стан Володимира, його спочатку відвезли до обласного психоневрологічного диспансеру. Тут підозріла кругла ранка на голові прибулого нікого не вразила, хоч виглядала принаймні дивно. Та психіатри вже бачили подібні способи самогубства. І хоч вони не були впевнені, що в голові Володимира цвях, все одно відтранспортували його до нейрохірургії на консультацію.
Зовні на голові пацієнта не було видно особливого нагноєння. Але тільки-но хворий потрапив до відділення, йому зробили комп'ютерну томографію. Про всяк випадок... Роздивившись томографічний знімок, лікарі лишень руками сплеснули: сталевий гвіздок у черепі, мов на долоні.
Часу на роздуми залишалось зовсім мало, бо хворий періодично втрачав свідомість. Хоча про те, що цю шкоду він заподіяв собі сам, стоячи перед дзеркалом, пацієнт нейрохірургії розповів чітко. Отож Володимира негайно повезли до операційної.
Цвях витягали порівняно недовго — годину і п'ятнадцять хвилин. Власне, сам дюбель витягли швидко. Але і до, і після цієї процедури нейрохірургам Олександру Гребенюку та Олександру Ісаєву, які виконували операцію, довелося попогріти чуба.
Річ у тім, що, аби витягти якийсь предмет з рани, треба зробити ще один отвір. Для того, щоб у випадку кровотечі можна було її спинити і людина не померла від крововиливу в мозок. Отож хірурги були змушені кусачками розширити отвір і пробити ще одну дірку поряд. Сам цвях вийняли без проблем. Та рана виглядала жахливо, тому що цей чужорідний предмет буквально плавав у гної. Тому операцію вирішили розділити на два етапи. На першому, коли вийняли цвях, хворому поставили у голову промивну систему, яка мала запобігти запаленню мозку.
Через два тижні зробили повторну операцію. Рану остаточно вимили, вичистили і зашили. Але при таких травмах навіть досвідчені хірурги ніколи не знають, чи житиме пацієнт. Хоча Володимир був уже ходячим хворим, лікарі уважно спотерігали за його станом аж до виписки. Тепер він уже вдома, хоча лікарі кажуть, що невідомо, які будуть наслідки цієї «пригоди» і як почуватиметься хворий через місяць після травми, рік, два...
У Володимира на голові продовгуватий шрам. Волосся — їжачком. Руки трусяться від хвилювання. На запитання «Для чого?» відповідає:
— Зоп'яну... Просто жити набридло...
— А чому ви ходили з гвіздком так довго? Він що, вас не турбував?
— Боліло. Терпів. Потім стало нестерпно, думав, помру.
— А тепер як? Вас же буквально з того світу витягли.
— Я матері пообіцяв: такого більше не буде...
Обіцянка — цяцянка?
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
