Не кролі — звірі

      Найтиражніша з газет, що видається в індустріальному Луганську, спеціалізується не на вугільній темі, навіть не на металургійній чи машинобудівній, а на сільському господарстві. Хоча, якщо бути точним, господарство те не зовсім сільське, оскільки читають газету і користуються її порадами швидше мешканці великих міст — ті, хто живе в так званому приватному секторі або має дачі. Аби мене не запідозрили у прихованій рекламі, точної назви видання називати не буду, тим більше що вона дещо довга, однак слово «земля» в нiй присутня. То ж нехай буде «Земля».

      Можна стверджувати, що «Земля» вдало знайшла й зайняла свою нішу на газетному ринку. Вона дає поради щодо технології «малого землеробства, обмінюється досвідом з читачами; утім із аграрною наукою теж спілкується. А минулого року газета започаткувала рубрику «Засіємо разом землю, нашу годувальницю». На перший погляд не зовсім і зрозуміло, як журналісти, ці майже стовідсотково міські мешканці без агрономічної чи там зоотехнічної освіти (переважно), насмілюються давати поради, але, наскільки відомо, особливих нарікань від їхніх читачів не надходило. Тому редакція пішла далі, і запропонувала обмінятися досвідом не на папері, а в особистому спілкуванні. І запросила всіх бажаючих на спеціальну виставку в Станиці Луганській — найближчому від обласного районному центрі краю.

      Слід сказати, що «ніша» у газети виявилася доволі широкою — вона розповсюджується не лише по всій Україні, а й по Білорусі та деяких регіонах Російської Федерації. Щоправда, на першу виставку іноземці не приїхали (мабуть, побоялися проблем із митницями... з обох боків кордону), а от Україна в Станиці була представлена одинадцятьма областями. Такого свята, коли приватна газета практично самотужки влаштовує сільськогосподарську виставку, здається, в нас ще не траплялося.

      За даними «Землі» (що базуються на листах до редакції), участь у її акції взяли близько 10 тисяч чоловік. Звичайно, що їхати з Каховки, Одеси, ба навіть із Краматорська пересічному дачнику обтяжливо. Тому виставка досягнень народного (в прямому сенсі слова) господарства розмірами не вражала. Зате приємне враження залишив комплексний підхід: тут зібралися не лише городники, а й представники фірм, що виробляють супутню продукцію — покрівлю для теплиць, труби, насоси, установки крапельного зрошування і таке інше — із зразками своєї продукції. До речі, «фірмачі» з віддалених областей прихопили з собою по кілька земляків-дачників із їхньою городиною...

      Аби оцінити успіхи тих гостей, хто скористався газетними порадами, треба принаймні самому займатися землею належним чином. Можу лише припустити, якщо привезли, скажімо, ранню капусту чи молоду картоплю, то вважають вирощування цих овочів справжнім досягненням. А от що мене особисто вразило, так це кролі. Не кролі — звірі. Якби таких випустити десь у ліску — передушили б усіх тамтешніх лисиць. Принаймні за розмірами вони були не меншими за середньостатистичного дворового собаку. Хоча у цих вуханів, звичайно, інше призначення.

      Як колись пролетарські газети, «Земля» влаштувала й культурну програму. Станиця — невеличкий куточок Тихого Дону, і за всіма канонами на поле вийшов місцевий хор донських козаків. А от на конях гарцювали вже не дончаки, а українські козаки з уже знайомого читачам «УМ» обласного кінного театру Юрія Гарбуза. Дончаки не заздрили, а, як і решта гостей, із захопленням коментували кожен новий трюк артистів із запорізькими оселедцями. Редакція не обіцяє, що наступного разу знову запросить Гарбуза з його вихованцями, зате планує зробити виставку вже восени. Коли можна буде репрезентувати не лише ранню капусту, а й пізні гарбузи. Вагою з центнер...