Держбюджет, проголосований Верховною Радою, став смертельним вироком для 110 000 українців, хворих на СНІД, туберкульоз та гепатит, заявили вчора на брифінгу у парламентi представники організації ЮКАБ, що бореться за лікування смертельно хворих в Україні.
«Я втратила маму, коли мені було шість років. Тоді ж я дізналася, що в мене ВІЛ. Це було важко. Мені ні з ким було поговорити про це. Я дуже не хочу, щоб інші діти таке відчули, коли їхні батьки помирають, бо немає ліків», — розповiла 13–річна ВІЛ–позитивна дівчинка Ліза, яка прийшла до Верховної Ради з проханням не голосувати за проект такого бюджету.
Річ у тім, що після акції 13 листопада «Україна на карантині!» Президент Янукович наполягав на стовідсотковому виділенні коштів на лікування хворих на ВІЛ/СНІД, туберкульоз і вірусний гепатит. Проте уряд заклав у новий бюджет лише 40% коштів вiд потреби на лікування хворих на ВІЛ/СНІД і туберкульоз, і жодної копійки на лікування вірусних гепатитів у дорослих.
«Привести дітей до парламенту було останнім відчайдушним кроком, який ми могли зробити, — стверджує Дмитро Шерембей, голова ЮКАБ. — Але депутати проголосували за бюджет у тому варіанті, в якому він є зараз, і це катастрофа для України, яка захлинеться трьома епідеміями. Ми впевнені, що Президент накладе вето на цей закон. На це наша остання надія». Уже майже рік громадські організації вимагають виділення 1 млрд. гривень на лікування СНІДу, туберкульозу та гепатитів у 2013 році, а саме: 399 тис. грн. на лікування хворих на ВІЛ/СНІД, 296 тис. грн. на закупівлю медикаментів для лікування туберкульозу і 304 тис. грн. на протидію вірусним гепатитам. «1 млрд. гривень — це лише третина від суми, яку щороку виділяють на санаторно–курортне лікування та оздоровлення чиновників», — обурюється Дмитро Шерембей.
Нагадаймо, що напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом у МОЗ заявили, що розмір щомісячної державної допомоги дітям, хворим на ВІЛ/СНІД, збільшено у п’ять разів і тепер становить 170 гривень. «На сьогодні ці гроші не виплачують, — стверджує в коментарі «УМ» пан Шерембей. — Прожити місяць хворій дитині на такі гроші — неможливо. Насправді всі ці діти могли народитися здоровими, якби їхнім матерям придбали ліки, коли вони йшли на пологи. Весь світ цього домігся. А наші безтолкові програми допустили, що діти, народжені з ВІЛ, усе життя матимуть цю недугу. На наступний рік гроші на ліки знову не виділені, відповідно, знову народжуватимуться ВІЛ–інфіковані діти і помиратимуть».