Згине пуга — буде друга

Подивившись останні «вишивання» Олега Ляшка на «Шустер Live» (і не тільки), я зрозумів, що п’ятирічне перебування в одному політичному угрупованні з Юлiєю Тимошенко пішло йому на користь — все «краще» від Юлі ввібрав, як губка воду, — піариться тепер зухваліше за інших БЮТівців, правда, більше «дбає» за селян, а Тимошенко «вболівала» і за пролетарів (поки що не всіх країн). Так вдало критикувати оточення Тимошенко (не колонії, не лікарні!), яке пішло вгору під брендом «Батьківщини», Олег міг навчитися тільки у самої Юлії Володимирівни. Та критикувати оточення йому як політику перспективно, бо партія Тимошенко на Чернігівщині упевнено перемогла партію Азарова...

Відомо, що через кілька днів після тривалої бесіди тет–а–тет iз господарем Кремля, який відвідав Київ 19 березня 2005 року, відбулася політрада «Батьківщини», на якій сталися дві знаменні події, що відкрили навстіж двері корумпованому популізму та перевернули демократичні здобутки Майдану з ніг на голову: 1. Не наводячи жодних фактів, Тимошенко на політраді заявила про наміри «оточення Президента» усунути її з посади Прем’єра, ще й навела прізвища розкольників, «з якими миру не буде». 2. Олександр Турчинов урочисто оголосив, що їхнi лави поповнила партія «Яблуко», очолювана Михайлом Бродським, який уже «давно плідно співпрацює з «Батьківщиною» і незабаром принесе їй багато користі». (Дійсно — подальші його наклепницькі й провокативні виступи можуть стати класикою, яка гідна потрапити у рубрику «Еврейские штучки» газети «Еврейские вести»).

Брехливу і підступну вигадку Тимошенко підхопили Бродський, Зінченко, Томенко, Турчинов ..., підспівував їм і перший Президент Кравчук. Треба віддати належне — ці досвідчені провокатори успішно впоралися з поставленим завданням. Скандал відбувся, а його ініціатори тихо і спокійно ухилилися від відповідальності, бо нічого конкретного проти жодної особи не сказали, вся брехня була висмоктана з пальця. Та їхні виступи і звинувачення стали головною темою в усіх ЗМІ. Вже в наступні дні більшість газет вийшли з величезними заголовками: «Влада тріщить по швах» («День»); «Корупція та хабарництво в президентському оточенні» («Сільські вісті»); «Корупція — головна причина небезпеки» («Шлях перемоги»); «Я утверждаю, Петр Алексеевич (Порошенко), что сегодня существуют не только документы, но и люди, которые готовы дать показания»­ («Сєгодня») тощо. Не було в Україні газети, яка б не писала про так званий корупційний скандал в «оточенні Президента».

Сьогодні Ляшко звинувачує полiтикiв з об’єднаної опозиції, що вони забули про Тимошенко, що раді її ув’язненню, що бавляться в політику, коли Юля голодує; що голосували за антинародний виборчий закон, за яким самі потрапили в парламент за партійним списком, а найдостойніших кинули на з’їдання в мажоритарні округи; що пасивно захищають результати голосування, що «тушкуються» з владною партією... Водночас захоплюється Юлею, яка навіть у «застінках» бореться зi злочинною владою. Мені це нагадало, коли Тимошенко, мов лисиця, лукаво й підступно клялася у відданості Ющенку і водночас плела інтриги, по–чорному ганьбила його оточення, збирала іуд на нічні ради проти Президента, хихотіла і тріпотіла перед Путіним, що зневажав Ющенка як ідейного натхненника Майдану, ще й за те, за що Імперія досі зневажає Мазепу, Бандеру, Шухевича та не визнає Голодомор геноцидом...

Розумію, що Ляшко багато в чому правий, бо оточення нинішньої «Батьківщини» — це синтез оточення Ющенка і Тимошенко: ті, що його ганьбили, злилися в корисливому пориві з тими, кого ганьбили. Та одна справа — боротися проти демократа й інтелектуала Ющенка, ще й за підтримки Кремля, 5–ї колони, Партії регіонів, і зовсім інша — проти Януковича, колишнього зека, довкола якого групується все мафіозне, корумповане, проімперське, кримінальне. Щоб боротися з ними, потрібна чесність, мужність, відвага, патріотизм, чого бракувало БЮТ. Чи не тому «інтелектуали», подібні до Литвина, Мартинюка, Чечетова, постійно розводять «опозицію», мов кошенят. Розвели й на виборах–2012...

Імовірно, що Олег «дбатиме» за народ ще завзятіше, бо висуватиметься єдиним кандидатом у президенти від Радикальної партії, яка на сьогодні в «порочащих связях не замечена». І може статися так, що Ляшко відмовить проханню Михайла Бродського і Тараса Чорновола влитися в лави Радикальної партiї і приведе ще й справжнього козла в приміщення парламенту, і не поєднається з Азаровим у здійсненні програми виходу з кризи (городянам — лопати, селянам — вила), і не опуститься до рівня Шуфрича — на кожному телешоу поливати брудом Президента, і королева Великобританії замовить чернігівської картоплі, і Мартинюк (чомусь?) занадто не здавить його за шию, і ФСБ «забуде» звільнити Тимошенко, і ЦВК почне поважати КПК... І ми повіримо Олегу настільки (повірили ж Юлі!), що в другому турі Януковичу протистоятиме Ляшко...

Уявляю, як Олег під час виборчих дебатів жмутом iз газет «Сєгодня» лупцює по мордяці опонента! Опонент–то боязливий (перелякався яйця!) — реакція його прогнозована. ­Виборців — теж. І Ляшко — наш Президент! Та ще з моєї рідної Чернігівщини!.. І життя покращиться вже сьогодні, бо він як ніхто чує кожного з нас. Корумпованих депутатів — на вила! Кухарок — у владу! Закупiвельні ціни на картоплю — як на ківі, на молоко — як на мед! Зрівняти пенсію селянину і депутату! Чесних суддів у нечесні суди! Юлi — волю! (Після здешевлення ціни на газ?). Межигір’я і здравниці — у власність народу! (Як при КПРС?)... Коло замкнене.

Микола МИХНИК

Чернiгiв