На тлі гучного судового процесу над дніпропетровськими терористами якось відійшов на другий план ще один, що розпочався минулого тижня у розташованому неподалік від обласного центру Новомосковську. Хоча, за великим рахунком, справа тут є не менш резонансною. Бо в цьому випадку підсудні пішли на вбивство усвідомлено і цілеспрямовано, а жертви залишилися живими тільки дивом. Принаймні в обвинувальному висновку слідства про це заявляється однозначно. Тому інкриміновану спершу статтю КК «Хуліганство» слідчі згодом перекваліфікували у «вбивчу» 115–ту, адже задумані вбивства не були доведені до кінця поза волею нападників.
«Україна молода» детально повідомляла про цю страшну і незбагненну історію. Ще 21 квітня цього року двоє хлопців та троє дівчат віком від 17 до 23 років зібралися на шашлики у прилеглій лісовій зоні Новомосковська, де розташовано чимало баз відпочинку та інших точок дозвілля. Отож і молоді люди зібралися тут без жодних пересторог, хоч і затрималися на галявині, де розпалили багаття. Раптом на них налетіли троє невідомих у капюшонах і масках iз прорізами для очей і з криком «Забирайтеся геть, це наш ліс, наша поляна!» почали п’ятірку відпочивальників буквально вбивати чимось, схожим на мечі та пістолети.
На щастя, двом дівчатам вдалося втекти неушкодженими. При цьому наймолодша з них, Іра, з переляку буквально зарилася під листя на землі, де її тільки через годину знайшли саму не свою від страху збентежені батьки. Найбільше дісталося двом хлопцям та 22–річній Даші.
Як потім розповість дівчина на допиті, спершу поруч із ними в кущах пролунали вибухи петард і полетіли іскри. Злякавшись, дівчата кинулися до своїх хлопців. Однак Дашу хтось вперіщив ззаду по голові настільки сильно, що вона впала. При цьому вона побачила молодика у чорному, довгому плащі майже до п’ят, у масці на обличчі та касці на голові, з предметом, схожим на меч, у руці. Незнайомець навіть лежачу Дашу гамселив ногами, при цьому постійно говорячи: «Пішла геть звідси!». Потім молодики накинулися на хлопців, що дозволило дівчині відповзти до кущів і сховатися.
Сильно постраждав 22–річний Олексій Хорішок. Він розповів слідству, що його штрикали ножем, рубали чимось схожим на меч і навіть стріляли по ньому з пістолета. Але облич нападників Олексій не бачив. Те, що він вижив, хлопець та медики називають дивом. Перелік заподіяних Олексієві ран та ушкоджень займає мало не половину звичайної сторінки — перелом плечової кістки, розрубані практично всі пальці з пошкодженням сухожиль, численні відкриті переломи... Отож медикам довелося складати хлопця буквально по шматочках!
Відкритий перелом лопатки, рубані рани надпліччя дістав 23–річний Олександр Андросов, а Даша Помошник — відкритий перелом передпліччя, рубані рани голови, плеча, спини, стегна. Усі п’ятеро відпочивальників стверджують, що ніяких контактів iз незнайомцями до того не мали. Однак пригадали, як перед інцидентом до них підходив незнайомий хлопчина і запитав про час на годиннику, явно змінюючи тембр свого голосу, а потім, не дочекавшись відповіді, зник. Тоді це здалося щонайменше дивним. А тепер вселяє переконаність, що незнайомець таким чином розвідував ситуацію.
У тихому Новомосковську така надзвичайна пригода спричинила справжній переполох. Люди темної пори навіть боялися з’являтися на міських вулицях, не кажучи вже про донедавна улюблений ліс, неодмінний атрибут прилеглої до Новомосковська зони відпочинку. Версій щодо причин кривавого нападу було чимало, проте найпоширенішою була одна з них, пов’язана з датою бійні. Адже 21 квітня було днем народження Адольфа Гітлера.
Проте правоохоронці про результати своїх пошуків довго мовчали. Зневірені батьки потерпілих дітей навіть зв’язалися з телепередачею «Битва екстрасенсів». Врешті–решт правоохоронці повідомили про затримання трьох підозрюваних — 30–річного Олексія Полуєва, 33–річного Анатолія Шупарського та 27–річного Олександра Петренка.
Цікаво, що всi троє зазвичай ходили по Новомосковську у камуфляжній формі і вже не один рік відпрацьовували навички з рукопашного бою саме на галявині, де й стався напад на молодих людей. Крім цього, затримані не приховували своїх світоглядних позицій, оприлюднюючи їх на сторінках соціальних мереж. Зокрема, на сайті «Вконтактє» публікували і фото, від деяких з яких мимоволі прокочується мороз по шкірі, і відповідні висловлювання — як власні, так і чужі.
«Коли я помру, спаліть моє тіло і розвійте мій прах за вітром — я хочу і після смерті різати людям очі і ускладнювати дихання». Або ж: «У будь–кому з нас сидить Війна — Не знаю Чия в цьому провина — Але нам не можна на ній, хлопці, гинути». Це — думки Олексія Полуєва. А це — філософствування Олександра Петренка: «Коли потрапляєш до нового колективу, неможливо завчасно знати, хто з цих людей виявиться покидьком. Тому я завчасно ненавиджу всіх».
Вилучені при обшуках у підозрюваних револьвер, пістолети, мисливська рушниця, мачете, численні ножі як для метання, так і господарсько–побутового призначення, петарди, маски для обличчя та рукавички, цвяхи, різноманітний камуфляжний одяг тощо — усе це переконувало у тому, що затримали саме тих. До того ж двоє з трійці підсудних написали явки з повинною.
Проте, коли справа почала наближатися до суду, всі троє звинувачуваних дружно своєї провини в інкримінованому їм злочині не визнали. Хоча раніше заявляли слідству про те, що інцидент за їхньої участі мав місце, щоправда, наголошували, що п’ятеро відпочивальників поводилися зухвало і провокували їх. Отож суду доведеться скрупульозно попрацювати, щоб розібратися у такому хитросплетінні.
А Новомосковськом тим часом загуляли наполегливі чутки про те, що затримали все ж не тих. Адже 25 серпня, вже після арешту трьох підозрюваних, приблизно у тому ж місці знову пролилася кров і знову внаслідок несподіваного і нічим не вмотивованого нападу. Але тепер уже зі смертельним наслідком. Як і тоді, компанія молодих людей відпочивала на тій же галявині. 27–річний Володимир iз трьома дівчатами відлучилися до супермаркету за напоями. Коли поверталися назад, з–за кущів пролунали постріли. Перелякані дівчата чкурнули від біди подалі. А Володимира через півтори години знайшли мертвим iз двома ножовими пораненнями.
По «гарячих слідах» співробітники міліції затримали двох підозрюваних, яким звинувачення ще не пред’явлено. Проте тут є одна пікантна обставина. Серед затриманих виявився рідний брат вищезгаданого Олексія Полуєва — Віталій. Звідси підозри, що рідний брат навмисно інсценував ще один напад на людей за подібною схемою, щоб переконати громадськість у тому, що судять не тих. Щоправда, це інсценування виявилося нечувано жорстоким...
Але й це ще не все. Днями у прес–центрі дніпропетровської газети «Дніпро вечірній» дружина Віталія Полуєва Олена продемонструвала журналістам адресованого їй листа з недвозначним текстом: «Здрастуйте, Олено. Звертаються до вас борці за справедливість. Жалкуємо, що в цій боротьбі відсутність моралі міліції відбилася на вашій родині. Нам небайдуже ваше горе... Ми офіційно заявляємо, що за 21 квітня і 25 серпня 2012 року сидять невинні. Це зробили ми, щоб наші рідні, близькі і всі нормальні люди могли безпечно відпочивати, гуляти, насолоджуватися природою, культурно веселитися і просто радіти життю». При цьому до листа докладено кольорові фото начебто знарядь злочинів, яких до матеріалів кримінальних справ не долучено.
І такі листи нібито отримала не лише Олена Полуєва. Щоправда, за однією з поширених у райцентрі версій — усе це є справою рук адвокатів підсудних і затриманих, які, мовляв, обрали саме таку тактику захисту. Так чи інакше, але спокій місцевим жителям може тільки снитися.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
