Ляльководи плюшевого МЕДВЕДика

Щойно Дмитро Медведєв перейшов на друге місце у кремлівському «тандемі», повернувши президентське крісло Володимирові Путіну, як про те, що ще вчора він був першим, усі ніби й забули. Тоді «царевичу–недорослю» виказували належні президентові знаки пошани. Але до хорошого швидко звикаєш... Тож тепер усі публічні зусилля Дмитра Анатолійовича та його піарників спрямовані на те, аби про нього не забули. Головне — показати всім, що слово екс–президента (а не якогось там прем’єр–міністра) чогось варте. Навіть для пересування Москвою Медведєв публічно обрав гелікоптер. За словами його прес–секретаря Наталі Тимакової, з благородною метою — «щоб розвантажити московські дороги». Хоча на столичні затори це мало вплинуло — дороги перевантажені і без Медведєва, і він це добре розуміє. Просто гвинтокрилом користується Путін...

Піар–активність прем’єра й справді не залишилася непоміченою. Останніми днями російська блогосфера активно обговорює нові ініціативи голови уряду та його... таємне особисте життя.

У часи президентства ДАМ тішив публіку мега–ідеями про нанотехнології, російську «Кремнієву долину» у Сколково та взагалі корінну модернізацію Росії. Тепер, уже як прем’єр–міністр, пропонує штрафувати порушників на дорогах на 250—500 тисяч рублів (65–125 тисяч гривень) при середній зарплатні по РФ близько 16 тисяч рублів, продавати іменні білети на футбол, погрожує страшною карою любителям сигарет та бореться з часом.

Але, як правило, його ініціативи викликають або сміх, або (дедалі частіше) — роздратування. А заява в інтерв’ю іноземним журналістам 26 листопада взагалі неабияк здивувала експертів. На запитання, чи не збирається він знову балотуватися в президенти Росії, Дмитро Анатолійович відповів позитивно: «Якщо буде достатня кількість сил та здоров’я, якщо люди довірять таку роботу, не виключаю такого повороту подій... Це та річка, в яку можна входити двічі». Здавалося, б у Путіна попереду довгі шість років президентства, а може, й більше. А тут з’являється змінник, який «хотів би ще».

Подив викликає не стільки наївно–смілива заява прем’єра, скільки те, що ВВП на неї досі публічно не відреагував. «Напрошується думка, що Путін веде себе, як Іван Грозний: від’їжджає у слободу, а коли починається бардак — народ приходить і падає до ніг: на кого ж ти, батюшко, нас покинув?» — каже російський політолог Олександр Бородай.

Схоже, Медведєву в нинішній політичній системі Росії призначена роль громовідводу, людини, яка дискредитує найкращі ідеї та легко відволікає громадську думку від більш актуальних тем. Та є одне «але»: звідки ж узялася ця впевненість, що він може знову претендувати на президентство? При загальновизнаній несамостійності в ухваленні рішень під час перебування на посту керівника держави Дмитро Анатолійович не раз робив заяви та невиправдані вчинки вочевидь усупереч побажанням Путіна. Відомий інтелектуал та політконсультант Анатолій Вассерман ще минулого року відзначив, що це, без сумніву, було наслідком роботи тієї команди, яка вела (і веде) Медведєва.

Це його прес–секретар та іміджмейкер (яку також вважають коханкою прем’єра) Наталя Тімакова, її чоловік Олександр Будберг та ще низка людей, пов’язаних з Інститутом сучасного розвитку. Саме ІНСОР є головним ідеологічним центром, що генерує ідеї для Медведєва. З іншого боку, хоч, згідно з відомою приказкою, «короля грає почет», однак почет набирає сам король.

«Напевне, Медведєв зібрав цих людей тому, що вони відповідали його переконанням. А тепер вони ж і утримують його в цих переконаннях. Усе йде до того, що ці переконання перебувають у цілковитій незалежності від навколишньої дійсності», — вважає Вассерман.

Ініціатива зі штрафами дуже добре підтверджує цю думку. Намагаючись показати свою потрібність та батьківську турботу про народ у «тандемі», Медведєв вочевидь не розуміє, що цей тандем потрібен тільки йому. З тих чи інших причин його радники про це йому не кажуть. Серед російських оглядачів побутує думка, що вони взагалі бачать себе кимось на кшталт ляльководів «плюшевого ведмедика». Їм навіть приписували найактивнішу участь в організації та просуванні у медіа–просторі масових акцій протесту в Москві проти повернення Путіна — звісно, в інтересах власних кар’єр.

Рівень їх неповаги до свого патрона можна побачити навіть не в помпезному поданні абсурдних заяв, а на прикладі широкого обговорення в інтернеті близьких стосунків Медведєва з його 37–річною прес–секретаркою. Кажуть, Медведєв живе з Наталею в найбільшій з президентських резиденцій «Горки–9», окремо від 47–річної дружини Світлани (яка мешкає поряд). І хоча подробиць їхніх стосунків немає (що не дивно, з огляду на традиційну вже параною російського політикуму), для державного діяча того рівня, на який претендує Медведєв, така інформація неприпустима навіть у вигляді чуток. Так, Дмитро Анатолійович — не Білл Клінтон, а Росія — не США. Але з точки зору чоловічої гідності, здавалося б, якщо викрили — треба визначатися.

Наразі ж ніякого визначення немає. Тож Медведєв, однією з характеристик якого є «добрий сім’янин», нібито досі мешкає зі своєю дружиною, хоча плітки про його стосунки із прес–секретаркою стають дедалі наполегливішими. Та й з окресленням свого майбутнього у політичній системі Росії екс–президент теж не поспішає.