Моя покiйна мати, Царство їй небесне, не вмiла писати й читати (1900 р. н.), та знала стiльки прислiв’їв i приказок, що на кожну сiльську подiю миттєво реагувала народним висловом. Можливо, щось передалося й менi, бо на всi знаковi подiї, особливо полiтичнi, реагую невимушено й миттєво однiєю з почутих вiд матерi мудрощiв. Отож i подумав про те, як би зреагувала моя мати на закон про референдум, прийнятий зловонним парламентом наприкiнцi його каденцiї? Упевнений — прислiв’ям: «Сказав — мов у калюжу перднув»...

Завод на моїй рiднiй малiй батькiвщинi вистояв революцiйнi битви, пережив вiйну. Навiть при нiмцях вiн працював. Вистояв 20 рокiв пiсля розпаду СРСР. А тепер не встояв — вiд яничар i манкуртiв своєї землi.

У моїй колекцiї — близько 600 різновидів овочевих, квіткових і лікарських рослин, але одне з почесних місць займає найдивніший і малопоширений гарбуз — фіголистяний (правильна назва — Фіцефалія). Батьківщина його — тропічна Америка, але і у нас ця рослина дає прекрасні врожаї і почувається, як удома.

На мотив відомої української народної пісні