Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Якщо вистава народжується не з п’єси, а з роману чи повісті — у програмці ми обов’язково зустрінемо пояснення «інсценізація» або, принаймні, «за мотивами». А коли драматургічний матеріал «проріс» з невеличкого оповідання на одну–дві сторінки, тут, напевне, потрібно віднайти іншу термінологію. Свою п’єсу «Очі блакитного собаки» харківський драматург Кіра Малініна написала за однойменним твором Габріеля Гарсія Маркеса, обсяг якого — дві третини цієї шпальти. «Ця вистава — навіть не за мотивами, а за настроєм Маркеса», — запропонував свій варіант жанрового пояснення режисер Андрій Білоус. І зізнався, що вперше побачив сценічну версію «Очей...» на цьогорічному фестивалі молодої режисури у Білій Церкві. А, очоливши Молодий, вирішив вписати цю історію до постійного репертуару театру, запросивши того ж Антона Романова з Сімферополя, робота якого була справді однією з найцікавіших на фестивалі.
Герої вистави — Він та Вона. Зустрівшись уві сні, вони намагаються перетнутися і в реальному житті. Ця зустріч має відбутися обов’язково, адже і Він, і Вона знають пароль — «Очі блакитного собаки». Ось тільки для того, щоб сказати цю фразу, треба відчути людину, яка на неї відгукнеться. Відчути на рівні якихось ледве вловимих флюїдів.... Хоча, можливо, ці двоє живуть у різних куточках планети, в різних епохах, і ця мрія про цю зустріч — усього лише марення.
«Працюючи над цією постановкою, ми запитуємо як глядача, так і самих себе, чи варто витрачати життя на пошуки людини, з якою хочеться його прожити, — говорить режисер Антон Романов. — Чи варто присвячувати своє життя пошуку ідеалу, який існує тільки в нашій уяві?» Щоб спробувати знайти відповідь на ці запитання, потрібно мати потужну команду однодумців. З цим, переконує Андрій Білоус, усе в порядку. Музику до вистави написав Олексій Харченко, автор саундтреків до численних фільмів та спектаклів (у тому числі виробництва США). Автор хореографічного вирішення — Олександр Маншилін (практик і теоретик, стажувався у Паризькій академії танцю, працював у колективі Раду Поклітару «Київ–Модерн–Балет», викладач кафедри пластичного виховання Університету імені Карпенка–Карого). Сценографія — Юлії Зауличної, яка оформлювала спектаклі в Молодому театрі («Право на любов», «У палаючій пітьмі», «Сатисфакція»...), а також у театрах Росії та Угорщини. Власне, якщо прочитати резюме та біографію цих молодих людей, які представляють Київ, Харків, Сімферополь, Кіровоград, то виставу «Очі блакитного собаки» цілком можна сприймати як міні–хіт–парад майбутнього українського театру.
Прем’єра вистави «Очі блакитного собаки», яку гратимуть кількома складами (задіяні Антон Себастьян, Марк Дробот, Анна Башева, Анна Топчій, Валерія Ходос), у Молодому театрі відбудеться сьогодні, а також 7, 12, 18 та 21 грудня. До кінця року, пообіцяв Андрій Білоус, театр випустить ще дві вистави за п’єсами сучасних драматургів, які ставлять молоді режисери Катерина Тижнова та Стас Жирков.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>