Мажори? Ні, мажори–тарники

Як з’ясували експерти громадської ініціативи «Звідки?», метою якої є інформувати громадськість про політичне фінансування в Україні, наші кандидати–мажоритарники витратили на виборчу кампанію–2012 у кілька разів більшу суму, ніж було зафіксовано в їхніх деклараціях за 2011 рік. Крім того, жоден із провідних кандидатів не організував широкомасштабних кампаній збору коштів із населення на свою участь у виборах, тож похо­дження «виборчих» фінансів є вкрай непрозорим. «Кошти, які витрачали мажоритарники, — це тіньові гроші, які й до сьогодні є таємницею для громадськості», — констатував на вчорашній прес–конференції голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев. Дослідження проводилося на основі аналізу витрат ключових кандидатів у трьох виборчих округах: №222 — Київ, №42 — Донецьк та №73 — Закарпаття, які разом репрезентують всю електоральну Україну.

Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора», зазначає: «На жаль, ситуація, яка склалася у цій виборчій кампанії із мажоритарниками, зовсім не характеризує Україну як розвинену європейську державу. Оскільки у наших виборах на першому місці залишаються гроші. І кандидати–мажоритарники стали яскравим прикладом цього змагання грошей». За висновками «Опори», мандати здобували переважно ті кандидати, які «вбухали» в округ найбільше коштів. У Ворошиловському районі Донецька, ОВО №42, це Тетяна Бахтєєва з Партії регіонів (1 831 530 грн.), а у Виноградівському й Берегівському районах Закарпаття, ОВО №73, — Іван Бушко, теж «регіонал» (1 837 170 гривень) .

Із трьох досліджених округів винятком став №222 у Солом’янському районі Києва, де перемогу здобув представник партії «Батьківщина» Дмитро Андрієвський. Він, за оцінками спостерігачів «Опори», посів друге місце за рівнем витрат на виборчу агітацію — 1 036 061 грн. Водночас лідером за розміром видатків виявився знову член владної партії — Максим Луцький. Сума, якої не пошкодував чинний нардеп від ПР на вибори, оцінена в розмірі 1 325 643 грн. Хоча за підсумком виборів на окрузі Луцький посів лише третє місце. «Приємно бачити, що все–таки є місто, де кошти не допомогли провладним кандидатам здобути мандат, — каже Олена Айвазовська. — У Києві грошові вкладення в агітацію не мали такого впливу, як у інших регіонах та, особливо, в сільській місцевості».

На думку експертів, така ситуація з «ви­борами товстосумів» триватиме доти, доки фінансування виборчих кампаній не буде врегульоване юридично. Адже нині кандидати жодним чином не несуть відповідальності за недостовірні дані про витрати на вибори. Скажімо, «регіонал» Луцький начебто «безкоштовно» отримав право на трансляцію фільму з рекламою його персони на Першому Національному каналі. Причому на телеканалі представникам «Опори» не змогли пояснити таку «благодійність» щодо окремо взятого кандидата. «Кожен свідомий громадянин розуміє, що той фільм транслювали точно не безплатно. Тому, проводячи дослідження, ми врахували приблизну вартість трансляції у прайм–тайм Першого Національного», — зазначив Олександр Чекмишев.