Із шаблею — на танки

За останні кілька років молода генерація українських плавців уже не раз доводила своє вміння швидко плавати на чемпіонатах Європи на «короткій» воді. Підтвердили це підопічні Сергія Бондаря й на цьогорічному єврофорумі, що днями завершився у Франції, здобувши там сім нагород, серед яких і дві золоті.

Попри те, що статус цих змагань далеко не найвищий (більшість провідних плавців ігнорують старти на ЧЄ у 25–метрових басейнах), шосте загальнокомандне місце стало непоганою реабілітацією для команди, яка на Лондонській олімпіаді не змогла виграти жодної медалі.

Водночас намір «УМ» підбити підсумок змагань у Шартре викрив чималі проблеми в організації вітчизняного плавального господарства, конфлікт фахівців та посадовців і… авжеж, боротьбу за владу.

Чемпіон — він і в Африці чемпіон

Першість Європи в Шартре була не такою вже й другорядною. Адже, як розповів «УМ» Юрій Зевін — батько і наставник дворазової чемпіонки Європи–2012 Дарини Зевіної, французи, які на Олімпіаді в Лондоні посіли третє загальнокомандне місце після збірних США та Китаю, виставили на домашнє Євро найсильніший склад. «Ажіотаж був неймовірний. Відтак нам удвічі приємно, що ми змогли їх випередити», — каже тренер 18–річної майстрині запливів на спині, маючи на увазі перемогу своєї дочки над француженками Алексан Кастель на 200 м та Лор Манаду — на вдвічі коротшій дистанції.

Загалом, господарі продемонстрували невипадковість своїх олімпійських здобутків і з величезним відривом виграли медальний залік, здобувши 29 нагород (12 золотих, 6 срібних та 11 бронзових). Тоді як угорці та данці, що розділили друге й третє місця, взяли лише по 12 відзнак (6–4–2). Українці, нагадаємо, стали шостими (2–2–3).

«Шкода, що українські спортивні чиновники практично не звертають уваги на наші досягнення в неолімпійських дисциплінах, — з жалем каже Юрій Зевін. — На мою думку, поваги заслуговує будь–який чемпіонський титул».

Потенціал Зевіної може й не розкритися

Чому ми нічого не здобули в 50–метровому олімпійському басейні Лондона? «Щоб дорости до медалей Олімпіади, потрібно пройти два олімпійські цикли (вісім років. — Ред.). Тоді як ми готувалися лише два роки. Словом, на нашу молодь лягло непосильне завдання. Яким би не був хорошим плід в утробі матері, але, якщо він з’явився на світ раніше, ніж через дев’ять місяців, він буде недоношеним. За великим рахунком, ми вийшли на світову арену раніше, ніж потрібно», — пояснює пан Зевін.

Попри такі аргументи, державна спортивна колегія за підсумками олімпійського циклу визнала незадовільною роботу головного тренера Сергія Бондаря.

Погоджується з таким твердженням і перший віце–президент Федерації плавання України, державний тренер Андрій Власков. «Українські плавці провалили головний старт чотириріччя. На Олімпіаді наші спортсмени виступили нижче своїх можливостей», — каже пан Власков, який фактично керує Федерацією (її президент — посол України в Казахстані Олег Дьомін). Водночас пан Власков визнає: наша молодь має хороший потенціал, про що свідчать сім медалей європейської першості та шість оновлених рекордів України. Однак віце–президент ФПУ сумнівається, що під керівництвом Сергія Бондаря українські плавці зможуть сповна розкрити свої таланти на чемпіонаті світу–2013 та Олімпіаді–2016.

«Для того щоб це зробити, ми пропонуємо поліпшити підготовку спортсменів, зробити її більш прозорою. Варто з усієї національної збірної виділити групу елітних спортсменів і забезпечити для них найкращі умови підготовки. Важливо також, щоб вони займалися за планами, затвердженими всіма відповідальними структурами», — каже Власков (а через погано складені плани підготовки збірної Держслужба не змогла повністю забезпечити провідним спортсменам закордонні збори).

Боротьба чиновників та професіоналів

Із заявленими принципами Андрій Анатолійович іде на майбутні вибори державного тренера з плавання, адже наприкінці 2012–го закінчується його чотирирічний контракт із Держспортслужбою.

Водночас днями буде оголошено й конкурс на заміщення посади головного тренера національної збірної з плавання, яку останні чотири роки обіймав Сергій Бондар. Звідси й напруга, що виникла навколо крісла очільника збірної плавців, і жорстка критика на адресу Бондаря. І хоча його роботу державна колегія визнала незадовільною, не варто забувати, що саме під керівництвом цього спеціаліста розквітли Дарина Зевіна, Андрій Говоров та Сергій Фролов.

Здається, змінювати коней на переправі — не надто хороша ідея. Проте, як розповів «УМ» сам Сергій Володимирович, у нього є відчуття, що для збірної готують нового очільника.

«Є думка, щоб посаду голов­ного тренера анулювати, а замість неї запровадити позицію комерційного директора. Абсурд! — обурюється ще чинний керівник збірної. — Попри те, що президія Федерації мою роботу не підтримує, більшість провідних тренерів країни з цим не погоджується».

Як відзначив головний тренер, чий контракт добігає кінця, вже під час Олімпіади деякі представники Федерації на повну потужність критикували його методи роботи. «Заяви, що «все погано» і що команда Бондаря нічого не досягне в Лондоні, негативним чином позначилися на спортсменах. І вони не встояли під психологічним тиском», — пояснює ситуацію тренер.

Але команда Бондаря витримала шквал критики і стала сильнішою. Що й підтвердив виступ на чемпіонаті Європи у Франції.

При цьому треба усвідомлювати нинішній рівень українського плавання взагалі. Для прикладу: Максим Шемберєв двічі побив рекорд України, але цього вистачило лише для п’ятого місця ЧЄ. «Ну не можна шаблею воювати з танками, — змальовує картину всередині свого господарства Сергій Бондар. — Ми маємо проблеми з костюмами, тренажерами, науковою та медичною підтримкою. Наш рівень забезпечення відповідає 80–м рокам минулого століття. А на наші скарги у Федерації не реагують, хоча там є цілий підрозділ, який відповідає за розвиток спорту високих досягнень».

Як пояснює пан Бондар, в Україні є молоді тренери, готові працювати за новітніми стандартами підготовки, однак у країні немає матеріально–технічної бази, а відповідальні структури не хочуть змін. «Нам кивають на Яну Клочкову, мовляв, вона ж у цих умовах змогла виграти олімпійське «золото». Але тих результатів зараз вистачить хіба що для «заходу» у фінал, а не для медалей змагань світового рівня. Одним словом — тупикова ситуація, — каже Бондар. — Із керівництвом Федерації ми розмовляємо різними мовами. А ми хочемо працювати з професіоналами. Он у Росії президентом федерації плавання був спікер Думи Сергій Наришкін, проте він швидко зрозумів, що необхідні зміни. І біля керма став олімпійський чемпіон Володимир Сальников. Тоді як для чиновників і «людей з грошима» створили наглядову раду. Чим закінчиться наше протистояння — перемогою чиновників чи професіоналів, я не знаю», — зітхає Сергій Бондар.

КАНДИДАТИ Й ОЦІНКИ

Одним із головних критиків Сергія Бондаря під час Лондонської олімпіади був знаний у минулому український плавець, бронзовий призер Афін–2004 Андрій Сердінов. Подейкують, що саме він — уродженець Луганська й член президії ФПУ — може стати наступним очільником українських плавців.

Водночас, на думку срібного призера сіднейської Олімпіади Дениса Силантьєва, інших достойних кандидатур, окрім Бондаря, наразі немає. «Так, Андрій Сердінов зарекомендував себе як хороший спортсмен, але в нього немає тренерського досвіду, — каже Силантьєв в коментарі «УМ». — У тих умовах, що існують в Україні, Сергій Бондар досяг непоганого результату. Після Олімпіади в Пекіні збірну залишили всі провідні спортсмени й залишилася тільки молодь, від якої ніхто не знав, чого очікувати. Ігри в Лондоні показали, що до Олімпіади наші плавці ще не готові, але на чемпіонатах Європи і світу вони достойно представляють Україну.