Хотiли з тебе, земле Україно,
Зробить окраїну, з людей твоїх — рабiв,
Якi пiд гаслами натхненно i сумлiнно
Трудились до кривавих мозолiв.
Хотiли в тебе, мамо Україно,
І душу вбить за жменьку колоскiв.
Вмирали дiти пухлi попiд тином,
А хлiб держави у коморах гнив...
Кати хотiли, квiтко Україно,
Щоб ти зiгнулась i не розцвiла,
Щоб перед владою ти стала на колiна,
Тому i сiяли в народi зерна зла.
Хто сiяв зло — нема того мiж нами.
На їхнiй совiстi — голодна смерть i кров.
Але ми є! Житами й пшеницями
Серця померлих проростають знов.
Вкраїна є! Вкраїна пам’ятає!
Голоднi очi дивляться з iмли,
Щоб тi, хто на цю пам’ять зазiхає,
Прозрiли i покаятись прийшли.
Згадаймо нинi, рiдна Україно,
Мiльйони душ у голодi страшнiм.
Вiзьмiм рушник, iкону i хлiбину
І свiчку пам’ятi тоненьку запалiм...
Горить свiча у церквi, вдома, в школi,
Вона єдна померлих i живих,
Щоби нiхто, Вкраїно, i нiколи
Тебе убити голодом не змiг.
Хотiла б я, щоб знали нашi дiти
Болючу правду, бо таке життя.
Лелеченьками зможуть прилетiти
Невиннi душi знов iз забуття.
Тепер до тих, хто каже: «Важко жити!»,
Згадавши хлiб дешевий, ковбасу.
Ви Бога не гнiвiть! Про тридцять третє лiто
Вам Книгу Пам’ятi читати принесу!..
Тамара ВАКУЛОВСЬКА
Комарiвцi, Барський район, Вiнницька область