Починаючи з 1989 р., свiдомi полтавцi почали збиратися на мiтинги. І протягом багатьох рокiв майже по кожному мiтингу полтавцi вимагали вiд мiсцевої влади спорудити в Полтавi пам’ятник Марусi Чурай. В уявi полтавцiв це мав бути величний пам’ятник українськiй пiснi. Влада була нiбито не проти, але кiлька рокiв не змогла знайти мiсце для такого величного пам’ятника. Роки минали, а люди не втихомирювалися, все вимагали. І ось пiшла чутка Полтавою, що почали будувати пам’ятник Марусi Чурай бiля театру iм. Гоголя. І побудували, але що? Звичайний собi фонтан, прикрашений похнюпленою тiткою. Як це у влади вистачило совiстi не пiдписати, що це Маруся Чурай. А жителi «духовної столицi» на цьому заспокоїлися навiки, мабуть, не помiтили, що їх обдурили, адже таких «пам’ятникiв» у мiстах не один десяток.
А перед цим пiдсунули герб Полтави, прикрашений iз чотирьох бокiв зiркою Давида. Отож та зiрка i заслiпила мешканцiв «духовної столицi», що вони й досi не помiчають, як їх «розводять».
Ще за радянських часiв у мiкрорайонi Половки було вiдкрито пам’ятник, нiбито присвячений дружбi українського i росiйського народiв. Це голова бунтiвного полковника Мартина Пушкаря, яку вiдтяли козаки гетьмана Виговського, настромили на спис i показали пушкарiвцям. Тi почали тiкати. Отже, це пам’ятник зраднику, який, вiдчуваючи пiдтримку Москви, почав братовбивчу вiйну, в якiй загинуло 50 тисяч козакiв. Як писав пiзнiше Мазепа, українцi «самi себе звоювали». А поет Євген Маланюк писав: «Якщо колись з’явиться iсторiя Українського малоросiйства, то автор її саме Мартина Пушкаря правдоподiбно проголосить батьком малоросiйства. Бо малоросiйство — то немiч, хвороба, калiцтво внутрiшньонацiональне»...
А вже в 2006 р. полтавцi мали б вiдзначити 80–тi роковини з дня загибелi славного борця за незалежнiсть України, славного земляка Симона Петлюри. Феномен Петлюри, який, будучи журналiстом, вирiс до лiдера нацiї, повинен бути прикладом для молодi. Та замiсть того, щоб у Полтавi вiдкрити музей Петлюрi або пам’ятник, влада за мiсяць до роковин дала розпорядження будiвельникам зруйнувати останню будiвлю на садибi Петлюр.
А в 2009 р. це вже новий мер, представник БЮТу Матковський, помпезно вiдзначає трагiчну дату в iсторiї України — 300–рiччя Полтавської трагедiї. За державнi мiльйони навiть вiдновлюють колишнiй Музей Полтавської битви (будинок Павловського). Полтавцi думали, що там буде музей козацької слави. Та минуло вже три роки, а будинок Павловського й досi такий, як був. І от по радiо «Ера» FM iз виступу художника–сатирика, який був на виставцi в Бразилiї, я почула, що в Бразилiї є дуже гарний, модерний музей мови, який iз цiкавiстю вiдвiдують усi люди свiту. І виникла думка, що такий музей необхiдно створити в Українi. А я одразу подумала: от би вiдкрити такий музей та в «духовнiй столицi». Написала листа меру Мамаю, а у вiдповiдь отримала вiдписку, що «духовнiй столицi» такий музей не потрiбен, бо є три музеї полтавських письменникiв, а будиночок Павловського в 2009 р. передано попу Московського патрiархату.
Тодi ж, у 2009 р., мали поставити пам’ятник Мазепi, люди збирали на нього грошi. Та й де вiн? Отже, нинiшнiй українськiй владi не потрiбнi нi пам’ятники, нi музеї, якi пiдносили б дух нацiї.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
