У своїй Глобинськiй гiмназiї виготовив стенд «Думка», де оперативно розмiщую iнформацiю про життя країни, рiдного полтавського краю. «УМ» дуже допомагає менi добирати матерiали. Це завдяки саме вам гiмназисти та вчителi змогли вiдкрити для себе маловiдомi сторiнки життя та творчостi Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олеся Гончара, Василя Шкляра, Василя Яременка, Василя Стуса та багатьох iнших.
Прагну, щоб мої учнi якомога бiльше читали, вчилися самостiйно думати, зростати нацiоналiстами, патрiотами своєї держави. Досить часто висвiтлюю думки самих гiмназистiв. Переконаний, це важливо i для них, i для педагогiв, i для батькiв.
Менi як практичному психологовi цiкаво простежувати, як вiдбувається соцiалiзацiя учнiвської молодi. На початку жовтня провiв опитування учнiв 9—11 класiв своєї гiмназiї. Вивчав мотивацiю до вибору майбутньої професiї. А ще поцiкавився, як старшокласники ставляться до виборiв депутатiв Верховної Ради України.
На запитання «Коли б вам сьогоднi виповнилося 18 рокiв i в недiлю вiдбувалися вибори, то чи взяли б ви у них участь?» зi 136 опитаних гiмназистiв узяли б участь у виборах 83, не брали б участi — 48, не визначились — 4, не вiдповiли — 1.
Не можу сказати, що учнiвська молодь аполiтична, байдужа, проте тi 53 опитанi, котрi не пiшли б на вибори, спонукають мене думати: чому?
Найстрашнiше, думається менi, що причини пасивностi багатьох молодих людей криються не лише у зневiрi, яку посiяла злочинна влада, а й у вихованнi. Неповага, брутальнiсть, цинiзм, брехливiсть, неукраїнськiсть влади з кожним роком породжує все вiдчутнiший нiгiлiзм, полiтичну байдужiсть, вiдверте iгнорування та зневагу до команди Януковича—Азарова, руйнацiю в головах i душах нашої молодi.
Ще бiльше занепокоєння викликає в мене небажання 25—30–рiчних громадян мого краю обирати владу. Вiдповiдь опитаних мною одна: — А що змiниться? — Не вiрю! — Вибори — «дурилка!» — Нагорi за нас усе давно вирiшили! — Ви що, не знаєте, що все вирiшують великi грошi?
Звiсно, не можу остаточно погодитися з моїми колишнiми учнями, тепер — дорослими людьми.
А ще менi дуже важливо знати динамiку поглядiв учнiвської молодi на шлюб, її пiдходи щодо розбудови власної сiм’ї.
Динамiка помiтна. Якщо, скажiмо, 10—15 рокiв тому старшокласники вважали, що головною пiдвалиною шлюбу та сiм’ї мають бути почуття любовi, взаємоповаги, вiрностi, то сьогоднi акценти змiстилися. На першому мiсцi — кар’єра, матерiальнi цiнностi, а потiм уже почуття. Роздумуючи про шлюб i сiм’ю, сьогоднiшнi мої гiмназисти бiльше говорять про себе: «я», а не «ми». Індивiдуалiзацiя соцiуму посилюється. Багато школярикiв, як не гiрко це визнавати, вiдвикли вiд займенника «ми», витiснивши його амбiтним «я». Хотiлося б про це поговорити з широким загалом, великою читацькою аудиторiєю «УМ», вислухати всi думки i не поспiшати з висновками.
На запитання анкети «Коли немає взаємностi, то, створюючи сiм’ю, ви хотiли б, щоб вас любили, чи для вас важливiше кохати самому?» із 97 опитаних учнiв 9—11 класiв 60 вiдповiли: «щоб кохали мене», 25 — «кохати самому», 10 — не визначилися, 2 — не вiдповiли.
Позитивно ставляться до шлюбу 81 старшокласник, негативно — 5, «байдуже» — 1, не визначилися — 7, не вiдповiли — 3.
Як показують власнi спостереження й дослiдження, егоцентризм, прагматизм, десь вiдчутний меркантилiзм витiсняють романтизм, альтруїзм iз моделi «сiм’я». Чи не тому 47 юнакiв i дiвчат схвально ставляться до так званих «громадянських» шлюбiв. Зазначу, що, на мою думку, подiбне означення шлюбу та сiм’ї не є вдалим. Адже будь–яку сiм’ю утворюють громадяни, зареєстрований шлюб органами РАЦСу чи нi. Не схвалюють такi шлюби 28 опитаних, «схвалюють наполовину» — 8, для 5 — «байдуже», не визначились — 6, не вiдповiли — 3.
Переважна бiльшiсть майбутнiх тат i мам вважають, що в родинi «повинно бути не менше двох дiтей».
Майже для 79 вiдсоткiв старшокласникiв головним мотивом вибору професiї залишається матерiальний чинник. Без гiдної зарплати наша молодь не готова створювати сiм’ї, не бачить можливостi самореалiзуватися в них, ростити стiлькох дiтей, скiльки «мрiється».
«Узагалi в нашiй державi немає будь–якої «молодiжної» полiтики, а те, що є, — дикiсть i невiгластво!» — констатують молодi люди мого мiста та району. Важко з ними не погодитися. То, може, держава спростувала б цей невтiшний висновок? Не порожнiми балачками — справами!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
