Романтика проти раціоналізму

«Страждання юного Вертера» — це роман у листах Йогана Вольфганга Гете, датований 1774 роком. Не такий знаний і популярний, як «Фауст», але саме його головних героїв, Вертера та Лотту, літературознавці ставлять на один щабель iз такими відомими закоханими, як Ромео і Джульєтта, Лаура і Петрарка, Паоло і Франческа... У «Стражданнях юного Вертера» чимало автобіографічних паралелей: молодий Гете свого часу також закохався у дівчину, яка була нареченою іншого. Та й кожен із нас може пригадати щось подібне з власного життя. Російська драма ім. Лесі Українки вирішила перенести цей роман до свого репертуару, небезпідставно «прописавши» його на своєму найромантичнішому майданчику — сцені «Під дахом».

Кількість заявлених у програмці персонажів не залишала жодних сумнівів — глядачам доведеться стати свідком чергового «любовного трикутника». Вертер (Валерій Величко) — романтичний юнак, художник і мрійник, що закохався у дівчину Лотту (Олена Тополь), яка була заручена з Альбертом (Валерій Матерчук). Сюжет обертається навколо одвічного питання: у справах амурних варто слухати голос серця чи розуму? Лотта має поряд чоловіка, з яким надійно і спокійно. Але її погляд і душа прикуті до іншого — зворушливого Вертера, який світ навколо відчуває так само, як і вона, який може нескінченно милуватися її рожевою стрічкою, пришпиленою до грудей, навіть не насмілюючись мріяти про щось більше... Балансуючи на межі здорового глузду і безумства, Вертер нагадує шматок динаміту, який може вибухнути будь–якої миті. До цієї думки підводить глядачів і режисер Станіслав Сукненко — пістолет на початку спектаклю не залишав ілюзій щодо фіналу історії, а звук гітарної струни, що розривається, який рефреном звучав протягом усієї вистави, ці підозри лише посилював... Лотта, яка врешті–решт примусила себе слухати лише розум, тут — не сторонній глядач, не свідок чи жертва обставин, а справжній співучасник самогубства: саме вона вручає зброю Вертеру і гасить свічку на його столі...

«Страждання юного Вертера» — ще одна позиція у списку самостійних робіт акторів театру, які були сформовані у повноцінну виставу. Ця практика в театрі Російської драми приносила різні плоди. Щодо саме цього прикладу, то про безперечний успіх, як це сталося з бестселером «1001 пристрасть, або Дрібниці життя», говорити не доводиться. Але «Страждання...» мають ознаки спектаклю грамотного і перспективного, здатного еволюціонувати і розвиватися. До того ж ця вистава дає всі підстави говорити про появу нового секс–символу в українському театрі. «Юний Вертер»–Величко зібрав найбільше квітів від прихильниць, які проводжали його зі сцени закоханими поглядами.