Сергій Бойко та Валерій Салямов: останні хвилини за гратами. (Фото Олексія ІВАНОВА.)
«Порнографічно-політичні пристрасті» навколо справи компанії «Воля-кабель» — найбільшого оператора кабельного телебачення в Києві й країні взагалі — не вщухають. Цього тижня в публічному конфлікті кабельників із прокуратурою сталися різкі зміни. По-перше, у вівторок Господарський суд столиці повністю відмовив прокуратурі в її позові щодо стягнення з компанії майже 10 мільйонів гривень. А в середу Апеляційний суд Києва скасував постанову Дніпровського райсуду про взяття під варту керівників «Волі» Сергія Бойка і Валерія Салямова. Отже, в жорсткій «грі без правил» кабельникам вдалося зрівняти рахунок.
Власне керівники «Волі» провели за гратами слідчого ізолятора мало не два тижні. Нагадаємо, що оператора кабельного ТБ звинуватили передусім у наявності в трансльованому пакеті порнографічної продукції. Відтак заступника директора Валерія Салямова співробітники прокуратури Дніпровського району Києва затримали 27 червня в аеропорту «Бориспіль», відразу ж після повернення зі службової поїздки до Будапешта. Через два дні така ж доля спіткала і директора компанії Сергія Бойка — його «взяли» вранці просто біля власного будинку, коли він ішов на роботу.
Такий поспіх прокуратури (розслідування тривало якихось 13 днів), а згодом і рішення райсуду про утримання обох під вартою одразу стали дещо незрозумілими. Принаймні для працівників «Волі-кабель». Адже керівники компанії неодноразово попереджали слідство про готовність з'явитися до прокуратури за першим викликом і дати необхідні свідчення. До того ж райсуд не врахував, що Сергій Бойко не лише одружений, а й має на утриманні маленьку дитину, тож тікати нікуди не збирається. Та й узагалі навіщо було застосовувати щодо телевізійників такий серйозний запобіжний захід, як утримання під вартою? Невже не вистачило б підписки про невиїзд, адже ці люди не є ані рецидивістами, ані маніяками?..
Саме цими аргументами апелювали до суду захисники Бойка і Салямова. Слід додати, що ще напередодні розгляду заяви адвокатів Київським апеляційним судом трудовий колектив компанії «Воля» одностайно висловився за взяття обвинувачених на поруки.
Самі адвокати, подаючи апеляцію, як мінімум, розраховували домогтися зміни запобіжного заходу (утримання під вартою) на більш адекватний — підписку про невиїзд. Але результат перевершив найсміливіші прогнози — і Бойко, і Салямов були звільнені просто в залі суду на Володимирській, 15 без будь-яких підписок чи застав. Обидва виглядали емоційно знесиленими, адже перебування за гратами — не курорт. Від будівлі суду обох забрала карета «швидкої» — стан здоров'я потребує перевірки і нормалізації.
До речі, на судовому засіданні, де представники преси створили переаншлаг, були відсутні представники обвинувачення. На думку одного з адвокатів підзахисних — Віктора Петруненка, такий «прогул», швидше за все, пов'язаний з тим, що прокуратурі нічого було сказати на підтримку власного подання. Він також зазначив, що скасування Апеляційним судом постанови Дніпровського райсуду столиці про взяття керівників «Волі» під варту фактично визнає цю постанову незаконною.
Наразі Бойко і Салямов є обвинуваченими, стосовно яких завершено розслідування кримінальної справи.
Претензії прокуратури до «Волі» грунтуються навколо трьох головних обвинувачень. Кримінальні справи, які очікують судового розгляду, описують поширення порнографічної продукції, проведення безліцензійної діяльності у сфері телерадіомовлення, а також відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом. Пункти обвинувачення з'являлися один за одним саме в такій послідовності. На переконання керівництва компанії, останні два є нічим іншим, як спробою слідства підсилити слабкі аргументи звинувачення у поширенні програм порнографічного змісту.
Цікаве питання: хто може чітко і юридично грамотно визначити термін «порнографія»? Так, дійсно, в Україні діє закон про захист суспільної моралі від продукції, яка пропонує порнографію. Але наскільки ефективною є його дія, якщо Президент підписав його трохи більше, ніж півроку тому, а недопустимі норми моралі, згідно з преамбулою цього закону, повинна визначати Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, положення про яку Мін'юст зареєстрував лише на початку літа?! Тобто закон є, але немає нормативно-правової бази, жодного підзаконного акта, які б дозволяли тлумачити закон прозорою, зрозумілою мовою права. Як немає й чіткого пояснення, що таке порно, а що — еротика, і де пролягає грань між ними. Бо за таких умов кожен на власний смак і розсуд може вважати порнуху «важкою еротикою», а еротику — «легким порно».
Самі опальні кабельники зовсім не заперечують, що програми міні-пакета «Дорослий» (Private, Gold, Private Blue i Spice Platinum), які «Воля» пропонувала глядачам, не є «кіном для дітей». Але при цьому пояснюють, що перегляд цих програм є можливим для абонентів лише після підписання відповідного контракту з компанією. До того ж абонент документально засвідчує, що до перегляду «дорослого» пакета не матимуть доступу неповнолітні. Смакування «полунички» тими, кому «до 18», є неможливим і через те, що ці канали надійно закодовані, а бажаний шифр знає лише дорослий глядач.
Отже, кожен дивиться те, що хоче: один — мелодраму, а інший... Це справа смаку. Але ж здається, що «Воля» все ж таки поширює, а відтак розбещує морально стійких громадян, і саме на цьому наполягає прокуратура. Захист заперечує: насправді ніякого «поширення» в маси порнокультури немає, бо «Воля» не створює власних програм і фільмів, а є лише провайдером телекомунікацій. А згідно зі ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», оператори і провайдери не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається через їхні мережі. Демонструються програми, створені за кордоном, де вони є легальними.
Стосовно «безліцензійної діяльності» компанії, то претензії прокуратури висунуті не через відсутність ліцензії Нацради з телебачення і радіомовлення, а у зв'язку з її пізнім отриманням. Бо виходить, що «Воля» деякий час працювала без ліцензії і отримувала незаконні прибутки, що склали майже 10 мільйонів гривень. Про відмову Господарського суду прокуратурі щодо стягнення цих коштів уже згадувалося. Але цікавим є те, що необхідність отримання такої ліцензії кабельними операторами взагалі не передбачена діючим законодавством! А компетенція Нацради з ліцензування стосується лише телерадіоорганізацій і аж ніяк не кабельників. Це підтверджено ще в квітні відповідним рішенням Господарського суду столиці, згідно з яким «кабельне ліцензування» визнано таким, що не відповідає чинним Конституції і законам України, а нормативні акти Нацради, на основі яких збиралася «данина», — недійсними. Та виходить, що заборона такого «державного рекету» не всім до вподоби?..
Залишається ще «відмивання коштів». За словами адвоката Віктора Петруненка, всі прибутки, що надходили як абонентська плата за перегляд програм пакета «Дорослий», вкладалися у виробництво. Нібито «брудні гроші» «капали» згідно з укладеними договорами, а значить законно. На думку Петруненка, всі висунуті обвинувачення не витримують ніякої юридичної критики взагалі.
Мало того, адвокати досі не можуть визначитися з подальшою лінією захисту через те, що ще не розпочали ознайомлення з кримінальною справою. Адже в прокуратурі їм показували лише фрагменти, а всіх документів, як і завершального протоколу про оголошення закінчення попереднього слідства, ще ніхто не бачив.
Тим часом, як повідомив «УМ» керівник піар-служби компанії «Воля» Олег Ташкевич, гості з прокуратури навідуються до них мало не щодня. Вилучено численні документи, були спроби і вилучення обладнання, що спричинило неабиякий переполох у столиці. Адже виникла реальна загроза призупинення трансляції багатьох телеканалів, які мовлять саме через кабельну мережу «Волі». Але прес-служба столичної прокуратури одразу відреагувала і заспокійливо повідомила ЗМІ, що все технічне обладання залишено компанії під охоронну розписку, а інформацію «Волі» про можливий телеголод назвала дезінформацією і спекуляцією, що провокує паніку серед населення.
Складна ситуація навколо «порнодебатів» змушує замислитися щодо причин конфлікту. З моралістською позицією районної прокуратури на кшталт «нам такого кіна не треба» все зрозуміло. Керівництво «Волі», навпаки, вважає дії прокуратури «бізнесовим тероризмом», метою якого є дестабілізація роботи компанії і деморалізація її працівників. Кабельники «Волі» кажуть, що ті, хто стоїть за діями прокуратури, уважно вивчили бізнес компанії, вичекали момент завершення її структуризації, концентрації тут висококваліфікованих спеціалістів тощо, і ось, коли у «Волі» з'явилися великі ринкові можливості, скоїли напад з метою заволодіння цим бізнесом.
Звичайно, це думка самих потерпілих, але те, що створена ними мережа є справжнім раєм для отримання прибутків, не викликає сумнівів. Як припускає сайт ProUA.com, однією з версій цілком може бути «замовлення» найбільшого кабельного оператора України та Східної Європи одним із бізнес-угруповань Донбасу, що спирається на земляцький адмінресурс столиці. За звичним сценарієм, «дони» спочатку створюють уподобаній компанії проблеми, тим самим знизивши її ринкову ціну, а потім купують за безцінь.
А цей «пиріг» дійсно смачний, адже «Волею» володіє інвестиційна компанія SigmaBleyzer на чолі з громадянином США, виходцем із Харкова Майклом Блейзером. У портфелі є ще цікавіші активи, такі як «Полтавакондитер», Севастопольський морський завод і розробник програмного забезпечення Softline. На сайті ProUA. com повідомляється, що Майкл Блейзер є впливовою людиною в Америці, до того ж він республіканець, який фінансово підтримував передвиборчу кампанію діючого президента США Буша-молодшого. У ситуації, що склалася, досить, цікавим є те, як поведе себе власник, адже втрачати йому є що. «Воля» декларує розмір «закопаних» у Київ інвестицій не багато не мало — понад 30 мільйонів доларів.
Сам Майкл Блейзер, уже після звільнення Бойка і Салямова, спілкуючись із представниками ЗМІ, висловив сподівання на справедливість української Феміди, яка в межах чинного законодавства «повинна цивілізовано розібратися в тому, що сталося, і покарати винних».
Окрім економічної, існує й політична версія «замовлення». Особливо у світлі початку президентської виборчої кампанії. Адже мати прямий інформаційний доступ до півмільйона квартир у Києві, погодьтеся, досить таки вигідно. З точки зору «вмикання» певних політтехнологій через певні телеканали. При цьому до сьогодні цей потужний кабельний оператор є політично «безгоспним», тобто не має покровителя-олігарха. А нещодавно «Воля» ще й наважилася передавати ефірний сигнал опозиційного «5-го каналу», прямі включення засідань Верховної Ради парламентського ТБ.
І політичну, й економічну версії конфлікту підтримує голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко. На його думку, «Воля-кабель» зазнає переслідувань з боку влади і конкурентів. Самі ж конкуренти потирають руки і радіють проблемам потужного гравця, хоча крутять своїми кабелями таке саме порно, а отже, не застраховані від аналогічних «наїздів».
Генеральна прокуратура України заявляє, що Апеляційний суд Києва «грубо порушив закон», звільнивши керівників компанії «Воля-кабель». Про це йдеться у заяві, розповсюдженій позавчора прес-службою ГП. Висловлюючи здивування позицією суду, речники Різницької наголошують, що керівники «Волі» були «обгрунтовано заарештовані за розповсюдження порнографічної продукції». «Найбільший у столиці оператор кабельного телебачення, чиї фінансові потоки проходять через офшорні зони на Кіпрі», на думку Генеральної прокуратури, справді порушив низку вимог Закону «Про захист суспільної моралі», в результаті чого й було відкрито кримінальне переслідування.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
