Цього року, високосного і похмурого, який несподівано, але цілком реально забрав уже чимало дорогих життів, не обійшлося також без фантастики. Людина–міф, на якій тримався цілий корпус вірувань радянської літератури, письменник, сценарист і перекладач Борис Стругацький, який разом iз братом Аркадієм був класиком наукової і соціальної фантастики, пішов у засвіти на 80–му році життя.

Усі дороги ведуть у Рим. Але це після Венеції. 17 листопада завершився Римський кінофестиваль, на майданчиках якого було показано 64 стрічки з 26 країн. Головою мистецького свята, що цьогоріч проводилося увосьме, став колишній «венеціанець» Марко Мюллер (з 2004 по 2011 рік Мюллер головував на Венеціанському кінофестивалі). А тріумфатором Римського фестивалю став американський режисер Ларрі Кларк та його стрічка «Дівчина з Марфи», за яку режисер і отримав гран–прі.

Книжки південноафриканського письменника Вілбура Сміта видані у майже сорока країнах світу загальним накладом 110 мільйонів копій; десять романів екранізовані. Тож харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля» цілком адекватно поповнило свою серію «Світові бестселери українською» першим у нас перекладом В. Сміта — романом «Пірати. Без права на порятунок», що презентувався торік у Лондоні.

Сльозливо–бромна історія України, писана під наглядом різних окупантів, не припускала можливості існування героїв, здатних настромлювати зайд на списи. «Справжня історія України» — то були оповідки про співучо–танцюристих, але простакувато–хитруватих хохлів, не спроможних захистити своєї честі. Якби двадцять три роки тому хтось сказав «проффесорам» від історії, що Україна матиме дослідників Першої національної революції та визвольних змагань початку ХХ століття, його б узяли на глум або сприйняли як провокатора. Тим часом Революційний зрив 1917—1922 років спричинив появу сотень потужних борців–особистостей. Їхні незнані імена повертає українському загалу відомий письменник–пошукач Роман Коваль.