Досвід і модернізація. Альянс — можливий

Резонансна історія зі звільненням–призначенням директора Національного художнього музею, яка цього року не сходила зі шпальт провідних ЗМІ, нарешті завершилася. У п’ятницю міністр культури Михайло Кулиняк представив трудовому колективу НХМУ нового керівника — Марію Задорожну. Тетяна Миронова, яка працювала на цій посаді як в. о. останні півроку, музей залишає.

Якби цю історію зараз спробувати відтворити у жанрі п’єси, то добру сторінку тексту довелося б виділити для списку дійових осіб. Епіграфом до цього твору можна сміливо ставити слова міністра культури Михайла Кулиняка: «Перед керівництвом сучасного музею постають питання значно ширші, ніж просто збереження та передача. Компетенція керівника сьогодні доходить до таких питань як стратегія розвитку, фінансування, логістика, контроль, управління, маркетинг, планування, постійне підвищення кваліфікації працівників... Модернізація в керівництві музею полягає в переході від архаїчної до раціональної організації». Саме під цим гаслом на початку року зі скандалом було звільнено кількох керівників музеїв, серед яких опинився і директор НХМУ Анатолій Мельник. Виконувачем обов’язків керівника Національного художнього музею Кулиняк призначив галеристку Тетяну Миронову.

Ця кадрова ротація стала серйозним випробуванням для мікроклімату в колективі НХМУ. Стосунки підлеглих та новоспеченої начальниці не склалися відразу: раз по раз у пресі спливали різні подробиці музейного життя–буття, які демонстрували принципове нерозуміння між працівниками та керівником. Пік цього протистояння припав на початок осені. Сторони обмінялися виступами у пресі і... стали готуватися до призначення вже постійного керівника НХМУ. Разом iз пані Мироновою на цю посаду претендували також зберігач фондів музею Юлія Литвинець та мистецтвознавець Людмила Березницька. 12 жовтня відбулося підсумкове засідання Комісії з питань відбору фахівців, яке доленосним рішенням так і не увінчалося: Литвинець та Миронова отримали по чотири голоси, Березницька — жодного. Після цього колектив музею вирішив діяти ще активніше. На ім’я міністра культури був надісланий лист iз вимогою «не призначати галеристку Миронову гендиректором закладу. За безпрецедентний виступ iз паплюження установи, на пост директора якої претендує, та безсоромне звеличення власних, переважно неіснуючих, заслуг». Під цією вимогою поставили підписи 61 працівник музею. (Детально і аргументовано співробітники довели, що діяльність Миронової з позиції специфіки музейної справи не витримуює жодної критики). Але міністра чомусь ця цифра не дуже вразила, на нещодавній прес–конференції, присвяченій виставці Пінзеля у Луврі, він якось так, ніби між іншим, обмовився, що знає про кількох протестуючих... Щоправда пообіцяв, що рішення щодо нового керівника прийматиме лише після того, як ознайомиться з результатами роботи музейної ради, яку очолював генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан. Цього разу кандидатури попередніх фіналісток не розглядалися, а міністр мав обирати між Мариною Скирдою, нинішнім заступником генерального директора Національного художнього музею з науково–просвітницької роботи, та Марією Задорожною, яка донедавна обіймала посаду заступника генерального директора з розвитку НМХУ. Національний художній музей Кулиняк вирішив довірити Задорожній.

«Наш колектив сподівався саме на таке вирішення питання, — коментує це призначення співробітник відділу зв’язків із громадськістю НХМУ Дарина Якимова. — Марія Миколаївна — досвідчений фахівець, музейною справою займається з 1994 року, проводить авторські тренінги у галузі музейного менеджменту. Найближчим часом Марія Миколаївна оголосить програму дій та представить свою команду, до якої увійдуть як співробітники НХМУ, так і запрошені фахівці».

Хепі–ендом фінал нашої п’єси можна назвати лише умовно. Оскільки попереду — багато завдань, у тому числі налагодження нормального робочого процесу, коли перед проведенням екскурсії не потрібно надягати на руку пов’язку «Протестую» і займатися лише своїми обов’язками, а не з’ясуванням стосунків із керівництвом...

ДОСЬЄ «УМ»

Задорожна Марія Миколаївна — мистецтвознавець, мистецький критик, менеджер, тренер–експерт з основ сучасного музейного менеджменту.

Освіта: Міжнародний інститут менеджменту і бізнесу (Київ); спеціальність — менеджмент невиробничої сфери; Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (Київ); спеціальність — теорія та історія образотворчого мистецтва; Київський університет права ім. В. М. Корецького НАНУ, спеціальність — правознавство, студентка п’ятого курсу.

Трудову діяльність починала лаборантом науково–дослідного відділу фондів НХМУ, працювала молодшим науковим співробітником, завідувачкою відділу маркетингу та зв’язків iз громадськістю та заступником генерального директора з розвитку НХМУ.

Керівник міжнародних виставкових проектів:

*  «Феномен українського авангарду», Вінніпезька галерея мистецтв (Вінніпег, Канада, 2001), Гамільтонська галерея мистецтв (Гамільтон, Канада, 2002);

* «Місце зустрічі — Париж», Людвіг Музей (Кобленц, Німеччина, 2003);

*  «Від простору до світла. Українське мистецтво кінця XIX — початку XX ст.», Виставковий центр Villa Caldogno (Кальдоньо, провінція Віченца, Італія, 2004);

* «KIEV», Міжнародний виставковий центр De Nieuwe Kerk (Амстердам, Нідерланди, 2006) «Перехрестя: Український модернізм, 1910 — 1930», Культурний центр міста Чикаго (Чикаго, США, 2006); Український музей (Нью–Йорк, США, 2007);

* «Сергій Параджанов. Колажі. Графіка. Декоративне мистецтво», Національний художній музей України (Київ, Україна, 2008) у співпраці з музеєм Сергія Параджанова (Єреван, Вірменія);

* «Від Венеції до Дрездена. Барокова графіка XVIII ст. iз Дрезденського граверного кабінету», Національний художній музей України (Київ, Україна, 2008) у співпраці з Гете Інститутом та Посольством Німеччини в Україні.