Резонансна історія зі звільненням–призначенням директора Національного художнього музею, яка цього року не сходила зі шпальт провідних ЗМІ, нарешті завершилася. У п’ятницю міністр культури Михайло Кулиняк представив трудовому колективу НХМУ нового керівника — Марію Задорожну. Тетяна Миронова, яка працювала на цій посаді як в. о. останні півроку, музей залишає.

Фестиваль нового британського кіно цього року запропонував не лише добірку найновіших фільмів iз Туманного Альбіону, а й стару добру класику — німу стрічку «Квартирант» короля саспенсу Альфреда Хічкока. Хоча елементу новизни фільм 1926 року таки не позбавлений — якби не ретельна реставрація та нова звукова доріжка, плівка мала б усі шанси розсипатись у процесі показу, а запис мелодії, що озвучував трилер майже 90 років, лякав би тріскотом iз динаміків. У Києві «Квартирант» постав iз новим саундтреком від Лондонського симфонічного оркестру, а блиск німого кінематографа на великому екрані не затьмарювали «відмітки часу» — подряпини на плівці.

На початку цієї екзотичної збірки з назвою «Відстані та вібрації» її автори ще намагаються у доволі науковий спосіб пояснити свою любов до предмета своєї розмови. І це не дивно, коли зважимо на те, що пишуть про наше привокзальне минуле і сучасне, відповідно Юрко і Тарас Прохаськи, учасники і творці Станіславського феномену, а там, де феномен — там обов’язково стоп–машина будь–яким ненауковим дефініціям.

Осінь — час стиглих духмяних яблук і час Довженка, бо він народився на початку осені 1894–го, а помер наприкінці осені 1956–го, рівно через двадцять днів після того, як народився я. Останніми роками Довженко писав свою «Зачаровану Десну». І в ній зринає поданий із дивовижною глибиною і ніжністю образ дитини–ангела... Колись Шевченко казав, що діти схожі на ангелів, які прилетіли до нас із неба... Пам’ятаєте: «Я так люблю дітей, що й не надивився б на цей справжній образ ангела»?.. Тільки ангел у «Зачарованій Десні» — упалий: «У малині лежав повержений з небес маленький ангел і плакав без сліз. З безхмарного блакитного неба якось несподівано упав він на землю і поламав свої тоненькі крила коло моркви. Це був я». Ангел, який упав на грішну землю, поламавши свої тонюсінькі крильця. Чи не здається вам, дорогий читачу, що таким ангелом Довженко залишився на все життя? Ні–ні, я не маю жодного наміру ідеалізувати цього чоловіка — він міг бути аж ніяк не ангелом. Недарма дехто звав його «сірооким вовком». Мені важить тут символ. Мені важить питомий для Довженка експресіоністський жест, коли хочете — Довженкова романтика.

Нова хвиля бітломанії накрила Київ і, за прогнозами галеристів, триватиме до 12 грудня. Саме стільки триватиме ексклюзивна виставка фотографій «Бітлз», зроблених з 1960 по 1964 рік. З нагоди відкриття виставки у Центрі сучасного мистецтва М17 до столиці завітала авторка робіт — німецький фотограф Астрід Кірхер. Уже 75–річна пані Кірхер на презентації виставки із посмішкою згадувала, як познайомилась із «бітлами», і розкрила таємницю походження тодішнього рокерського стилю гурту.