Майдан чи «Майданс»?

Народний День свободи — восьма річниця початку Помаранчевої революції — цьогоріч може перетворитися на зустрічі на Майдані лише кількох десятків небайдужих. Принаймні про намір вийти на Майдан і згадати неймовірний прорив української демократії 2004 року заявляють зовсім небагато «помаранчевих».

Нагадаємо, минулого року — вперше після скасування Дня свободи Президентом Януковичем — у центр Києва вийшли більше двох тисяч прихильників Помаранчевої революції, хоча їм і протидіяв «Беркут».

«Вожді революції приходили в цей день на Майдан перші рік–два, а потім якось так сталося — відхрестилися від усього помаранчевого, як від чуми», — говорить у коментарі «УМ» голова «Комітету учасників Помаранчевої революції» Сергій Мельниченко. Його організація вже подала до мерії заявку на проведення акції 22 листопада: «Плануємо встановити сценічне обладнання, але складно сказати, чи буде це святкуванням, чи, як минулого року, все закінчиться сутичками з міліцією, — зазначає Мельниченко. — День свободи у нас відібрали і юридично, і фактично. Можуть знову почати встановлювати на Майдані «йолку» або готувати проведення якогось «Майдансу» — аргументи заборони можуть бути найабсурдніші, аж до приїзду якогось посла, перед яким треба розчистити центральну площу. Але захід відбудеться за будь–яких умов. За попередніми прикидками, почнемо о 16–й годині». Що ж до участі в акції опозиційних партій, то Сергій говорить: «Передвиборча кампанія закінчилася — підстави піаритися вичерпані».

«У соцмережах, якщо почитати, кожен другий кричить: дайте кулемета — піду стріляти владу. Але вони лежать на печі. Натомість кожна нагода зібратися разом, проявити свою єдність і масовість — це шанс досягти певного результату. Хто хоче щось змінити в цій країні, створити громадський контроль і впливати на владу, повинні відчути потребу і прийти у цей день на Майдан», — заявляє лідер ­«КУПРу» Мельниченко.

«Де ми будемо того дня — покаже життя. Зараз ми більше думаємо про акцію під ЦВК», — казав минулого тижня один із лідерів об’єднаної опозиції, депутат від «НУНС» В’ячеслав Кириленко.

Не вийде на Майдан–2012 і рядовий активіст революції Павло Зуб’юк. «Підтримувати своєю ностальгією політичні структури, які захочуть пропіаритись у цей день, не бачу сенсу, — каже він. — А нові ідеї ще не на часі. І зароджуються вони не на Майдані».

А як щодо «Свободи»? «Більшість «свободівців» були під час Помаранчевої революції на Майдані, але ми вважаємо її зрадженою. Для нас це сумне свято. З нашого боку найкращим способом вшанування революцій 1991–го і 2004 років є підготовка нової — справжньої, української — революції, яка побудує країну на засадах національної і соціальної справедливості через рішучі й докорінні зміни в суспільстві», — говорить 14–й номер списку ВО «Свобода» Юрій Сиротюк, якого у 2004–му з Майдану забрала «швидка» через перевтому. Втім щороку 22 листопада він з іншими соратниками намагається прийти на Майдан — щоб «зустрітися з випускниками». Каже, це «ветеранський синдром». Але відбувається це не за рішенням партії, а за особистим бажанням.