Жили собі–були в глибокому ямбі…
Усі три збірки віршів цих, начебто несхожих між собою авторів, — немов міні–енциклопедії радянського і пострадянського буття, в якому грайливе минуле змішалося з шипучою піною новомодних стилів. Утім, хай там як, але путівники з новітньої історії, сповнені пташиною мовою високої поезії, — явище не рідкісне, але зникаюче. Оскільки нині більш актуальна синхронність із жаргоном епохи, а не екзотична «хроніка ліверної ковбаси», як у збірці художника Володимира Старикова, де життя проживається за «мапами контурними в плацкартному».