На вулиці Степана Бандери, 10, у Львові стоїть величний костел. Саме сюди львів’яни та гості міста приходять послухати музику органа — одного з найцінніших у Європі. Сама споруда вже давно потребує реставрації, адже зведена на початку XVII століття і за своє існування пережила чимало трагічних подій. Зараз з однієї сторони будівля огороджена смугастою стрічкою, на якій висить попередження: «Обережно! Падає каміння». Поруч — табличка «Пам’ятка архітектури». З приходом «совєтів» костел закрили, а в 80–х роках тут відкрили Будинок органної та камерної музики. З часів Незалежності римо–католицька громада просить владу віддати костел у користування віруючим, проте наразі прихожани мають змогу лише зрідка правити у храмі. Тисяча прихожан костелу святої Марії Магдалини змушена приходити на богослужіння о восьмій ранку і вже за годину розходитись.
Конфлікт триває роками, а релігійна громада впевнена — щодо них ведеться цілеспрямована дискримінація.
«Хто захоче брати шлюб чи хрестити дитину о восьмій ранку?»
У концертному залі Будинку органної музики бодай раз побував кожен львів’янин, але особисто я ніколи не бачила надзвичайно красивого вівтаря, що розташовується одразу навпроти сцени. «Це легко пояснити, — каже настоятель храму отець Володимир Кусьнеж, демонструючи механізм. — На час виступів і репетицій вівтар закривають ширмою. Особливо під час виступів, адже, як нам пояснили, наші люди дуже побожні й почуватимуться некомфортно, сидячи спиною до вівтаря».
Отець закриває ширмою вівтар та сідає на одну з лавок, що розставлені рядами від вівтаря до сцени. Якщо придивитись, то лавки мають цікаву особливість. Їхні «спинки» можна відсувати і в одну, і в другу сторони.
«І це легко пояснюється, — перехоплюючи моє зацікавлення, відповідає отець. — Свого часу на місці вівтаря планували зробити ще одну сцену. І це зовсім не за часів «совєтів» сталося. А лише кілька років тому. Була навіть така історія, коли на Великдень на вівтарі для нас залишили записку, написану польською мовою, зі змістом: «Прошу забрати свої манатки з вівтаря, оскільки там має бути концерт», написана вона була директором органного залу. Тоді люди дуже обурились і навіть оголосили голодування в костелі».
Ситуацію, в якій опинилася релігійна громада, адекватною назвати аж ніяк не можна. Лише годину часу — з восьмої до дев’ятої ранку — віруючі мають змогу відправляти богослужіння. «Ми навіть світло самостійно увімкнути не можемо, — каже отець Володимир. — Уявляєте, як взимку нам доводиться правити? Практично в сутінках, при свічках».
Таких речей, що є необхідними для нормального церковного функціонування, як захристя, в костелі практично немає. Та кімната, що колись нею слугувала, зараз перетворена на кладовку. Перевдягається священик у малесенькій кімнатці трохи далі коридором. «Ми залишаємо вівтарну частину, святе місце, де відправляється служба Божа, без догляду, і кожен iз тих, хто ходить на концерти, може безперешкодно туди потрапити. Ми завжди потерпаємо, чи не станеться чогось поганого за нашої відсутності», — уточнює отець Володимир.
Про те, що в костелі вкрай рідко вінчають і хрестять, можна і не згадувати. «Хто захоче брати шлюб чи хрестити дитину о восьмій ранку? Крім того, цілком зрозуміле бажання молодят, аби їх шлюб був урочистим, мати можливість зайти через центральний вхід. А тут навіть стати ніде. Тож вінчатися і хрестити дітей наші прихожани зазвичай ідуть до інших костелів. Але й це не найгірше. Я не можу самостійно зайти до костелу, аби взяти Святе Причастя. Ключів нам, звичайно, не дають. Вже не раз траплялися випадки, коли мені телефонували з проханням прийти до хворого, і мені доводилось шукати причастя в інших костелах. Крім того, ми не маємо змоги займатися з дітьми, проводити катехизацію. А без дітей парафія не має майбутнього».
За словами прихожан та отця Володимира, конфлікт між міською владою та віруючими загострився в 2010 році. До цього часу костел був в оренді в Будинку органної та камерної музики. Але в той рік, коли доля оренди могла вирішитись на користь вірян, міська влада продовжила попередню оренду з Будинком органної музики терміном на 20 років. А в прихожан, за їхніми словами, ніхто нічого навіть не спитав.
«Римо–католикам віддали лише два костели у Львові — святого Антонія й Катедру, — продовжує отець. — Але, зауважте, ті святині функціонували навіть за радянської влади. Решту ж костелів роздали в користування іншим релігійним громадам. Переважно — греко–католикам. Ми вважаємо, що проти нас є прояви дискримінації. Ми — також українці, маємо таке ж право молитися Богу, як і всі інші. Але гасло про відкритий і демократичний Львів у нашому випадку не дійсне».
А влада дискримінації не бачить
У відповіді на інформаційний запит, у якому редакція просила роз’яснити ситуацію у заступника міського голови з гуманітарних питань Василя Косіва, чиновник, до якого, за словами релігійної громади, вони звертались неодноразово, запевнив, що жодних дискримінаційних дій не здійснюється. Костел Марії Магдалини — пам’ятка архітектури XVII—XVIII століть, належить до комунальної власності м. Львова під охоронним номером 345, йдеться у відповіді (правда, тут варто зробити одну ремарку: як стверджує отець Володимир, табличка «Пам’ятка архітектури» з’явилася на фасаді будівлі лише кілька місяців тому). Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради з 1988 року, в його приміщенні функціонує Будинок органної і камерної музики. У 1991 році костел був включений у перелік пам’яток, що не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям. А згідно з постановою Кабміну від 2002 року, такі пам’ятки архітектури можуть передаватися релігійним організаціям тільки після вирішення питань, пов’язаних з переміщенням навчальних закладів, архівних установ і закладів культури, що займають ті культові будівлі, до інших приміщень.
У Будинку органної та камерної музики є один із найкращих органів в Україні, який у 2006 році відремонтували за кошти міського бюджету (про що також згадано у відповіді) і він є невід’ємною частиною пам’ятки. Тож, мовляв, міська рада не має змоги перенести Будинок органної музики в інше місце.
Заступник міського голови спирається на Постанову Кабміну від 9 серпня 2001 року №1005, де зазначається, що релігійна громада може використовувати споруду для богослужінь на Великодні свята (2 тижні), в дні дванадесятих і храмових свят, а також визначних державних подій. Тому, на думку пана Косіва, релігійна громада значно перевищує фактичний час використання споруди, ніж той, що зазначений у Постанові. Крім того, у відповіді йдеться, що релігійна громада, всупереч вищезазначеній Постанові, не підписала жодної чинної на теперішній час угоди про користування спорудою та не здійснює оплату комунальних послуг.
«Посадовці Львівської міської ради регулярно зустрічаються з представниками релігійної громади для вирішення тих чи інших поточних питань користування костелом, — йдеться у відповіді. — Після таких зустрічей з представниками релігійної громади у 2012 році врегульовано питання забезпечення належного освітлення вівтарної частини під час відправ, упорядкування пожежного виходу, на прохання громади демонтовано частину захисної конструкції, встановленої перед входом до приміщення львівського Будинку органної та камерної музики. При плануванні заходів у наступному 2013 році буде враховано побажання та пропозиції громади щодо проведення концертів класичної музики». Тому жодних «дискримінаційних дій iз боку Львівської міської ради щодо парафіян релігійної громади Марії Магдалини РКЦ» пан Косів не бачить. І радить релігійній громаді укласти відповідну угоду, яка вирішить усі питання щодо користування приміщенням костелу. «На жаль, уповноважені представники релігійної громади такої угоди до сьогодні не підписали. Маємо, однак, сподівання, що релігійна громада РКЦ усе ж дотримається своєї нещодавньої усної обіцянки щодо підписання нею цієї угоди», — йдеться у відповіді на наш запит.
На чиновників діють тільки протести або голодування
Парафіяни ж мають свою точку зору. Вони переконують, що, згідно з попередньою угодою, змушені були сплачувати комунальні послуги, якими не користувались, а єдиний дієвий спосіб розмови з владою — протести чи оголошення голодування, як це було в 2006 році. За словами отця Володимира, орган має бути повернений релігійній громаді. Адже це за її кошти і для її вжитку він був встановлений у костелі в 30–х роках минулого століття батьками й дідами нинішніх парафіян храму. А релігійна громада охоче дозволятиме виконавцям давати на ньому концерти для львів’ян.
«Насправді, це міська рада Львова постійно відмовляється підписати з нами договір про користування. І ні про яку регулярність зустрічей не може бути мови, оскільки посадовці лише двічі зустрілися з вірянами. Тим паче ніякого врегулювання питання освітлення вівтарної частини немає. Як молились ми в темноті, так і молимось», — підсумовує отець Володимир.
