Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звернувся до нового уряду Грузії із закликом «відмовитися від зведення рахунків з опозицією і дотримуватися законодавства». Расмуссен також застеріг грузинську владу від репресій проти політичних опонентів (а останні події, зокрема арешти військових високопосадовців, дають підстави для таких побоювань). Такі слова пролунали під час Парламентської асамблеї НАТО у Празі в присутності президента Грузії Михаїла Саакашвілі, який брав у ній участь на особисте запрошення Генсека. А Саакашвілі, у свою чергу, запевнив, що інтеграція в НАТО залишається незмінним пріоритетом Грузії, і впродовж наступного року Тбілісі робитиме все, щоб процес зближення з Північноатлантичним Альянсом прискорювався, повідомляє сайт «Грузія онлайн».

Офіційний Будапешт пішов на черговий конфлікт із Брюсселем, ухваливши деякі суперечливі поправки до виборчого законодавства. Правляча партія прем’єр–міністра Віктора Орбана ФІДЕС, яка має більшість у парламенті, позавчора проголосувала за продовження виборчої тиші перед голосуванням до восьми днів, упродовж яких у ЗМІ буде заборонено публікувати результати соціологічних досліджень. Тривалість самої виборчої кампанії скорочено до 50 днів. Та головним порушенням принципів демократії з точки зору ЄС є те, що виборчу кампанію не можна проводити у приватних ЗМІ та в інтернеті.

Сполучені Штати Америки вже за п’ять років стануть найбільшим виробником нафти й газу у світі. Як повідомляє «Німецька хвиля», такий прогноз міститься у звіті Міжнародного енергетичного агентства. Нині США покривають приблизно 20 відсотків своїх енергетичних потреб за рахунок імпорту, але невдовзі можуть повністю від нього відмовитися, оскільки швидко збільшують обсяги власного видобутку.

12 листопада 1940 року — ще одна вікопомна дата в історії залицянь Сталіна до Гітлера: того дня розпочалися переговори відрядженого до Берліна Молотова з вищим керівництвом третього Райху. Переговори тривали до 14 листопада, а вже 25 листопада Молотов надіслав Ріббентропу сталінські умови приєднання СРСР до Тристороннього пакту Німеччини—Італії та Японії. Не зосереджуючись на територіальних претензіях, які містили ці умови, відзначимо два принципові моменти: по–перше, готовність вищого керівництва СРСР до співпраці з нацистами в разі задоволення своїх територіальних претензій; по–друге, незмінність загарбницької політики, яка окреслювала сферу совєтських інтересів. Подальша еволюція СРСР аж до його розпаду була спрямована саме на те, щоб — шляхом експансії — домагатися реалізації цих інтересів: спершу в унісон із нацистською Німеччиною, згодом у складі антигітлерівської коаліції і, зрештою, на чолі маріонеткового т.зв. соціалістичного табору.