Кілька останніх років чи не найбільше на вітчизняних каналах різних реаліті–шоу. Із Оксаною Кучеровою — телепродюсером популярних проектів цього тележанру — ми зустрілися на презентації «Джентльменського набору», нового реаліті «Плюсів».
«Наш ринок телеідей випереджає світовий»
— Оксано, два роки тому, після першого сезону «Міняю жінку», вас назвали продюсером, який ввів на вітчизняне ТБ реаліті–шоу. Чи слідкуєте за проектами конкурентів на інших каналах?
— Ми виробляємо справжнє реаліті — поєднуємо документалістику і красиву картинку. «Міняю жінку» чи «Джентльменський набір» — це не постановка, не прописаний сценарій. Я цим пишаюся і дуже цим дорожу. Тому що формат реаліті, який пару років тому на вітчизняному ТБ став проривом, ми продовжуємо виробляти. Ми не стали писати скрипт–реаліті — програми, основані на реальних подіях, яких багато на різних каналах. Ми на прикладі реальних людей намагаємося показувати, як можна змінитися і змінити ставлення до багатьох речей, щоб досягти у житті більшого.
Серед професійно зроблених реаліті можу назвати «Зважені і щасливі». Ще — «Багаті теж плачуть», де не було жодної постановки. Це оригінальна розробка продакшена моїх колег і друзів Олесі та Андрія Нагіних, які працюють з Катею Осадчою і з прошарком багатих та знаменитих. Дуже якісне реаліті «На ножах» — Віталій Докаленко (нині продюсер, екс–гендиректор каналу «Сіті» групи «1+1». — Авт.) ввірвався у кулінарно–ресторанну сферу і зробив цікавий проект за форматом Kitchen Nightmares з Арамом Мнацакановим.
— Чи є для вас еталон серед зарубіжних реаліті–шоу?
— Складно визначитися. Бо постійно міняються сезони і смаки. На останньому міжнародному ринку телеконтенту в Каннах було представлено багато новинок («Ботокс і броколі», Тake my money and run, the mistress). Утім найголовніше — зараз українські продюсери пропонують свої формати. Український медіа–ринок стрімкий та гнучкий і виробляє багато телепродукції. Вважаю, що наш ринок ідей на даному етапі навіть випереджає світовий. Ще кілька років тому українські телеканали дуже активно адаптували іноземні формати. А тепер, перепробувавши все найцікавіше, ми зрозуміли, як можна передбачати попит глядачів і самотужки розробляти нові формати. Так, власне, виник новий проект «Джентльменський набір».
Про «біблію» форматних проектів і «надувні кульки»
— Скільки людей працює над створенням реаліті? Десь рік тому активно говорили про створення продюсерського центру Оксани Кучерової...
— Ми і зараз продовжуємо про це говорити. Але український ринок специфічний: топ–менеджери хочуть, щоб усе, що виробляється на великих каналах, виходило з інхауз–продакшенів — власних виробничих підрозділів. Я очолюю одне з творчих об’єднань групи «1+1», яке одночасно виробляє чотири проекти для основного каналу і ТЕТ.
У період зйомок у нас працює 120, 150 і навіть більше людей: великі групи операторів, редакторів, водіїв і навіть охорони, як це було під час роботи над «Джентльменським набором». Коли починається етап постпродакшена, колектив зменшується. Ми як надувні кульки: збільшуємося, коли виробляємо, а потім поступово зменшуємося. Кістяк колективу, який постійно працює над розробками, — близько 30 чоловік.
— Над чим простіше працювати: форматним проектом чи власною розробкою?
— Із форматом будь–якому продюсеру працювати легше, бо є детально написана «біблія» проекту. Але є формати, які складно адаптувати для нашого глядача. Тоді краще зробити пілотний випуск — якщо рейтинги невисокі, не витрачатися на виробництво. Але цікавіше працювати над своїми проектами. Бо ти реалізуєш власні ідеї. Коли ти все вигадав сам і реалізував — тоді смачніша перемога.
— Напевно, і фінансово вигідніше реалізувати телепроект власної розробки?
— Не в нашій країні.
— Буде можливість продавати формат в інші країни.
— Участь у Каннському телеринку власних розробок, думаю, — це може бути наступним етапом нашого розвитку. Хоча тут виникає багато питань, бо українське законодавство недосконало захищає наші ідеї й авторське право.
«Обмін дружинами — це вічна тема»
— Глядачі дивляться вже шостий сезон реаліті «Міняю жінку». Скільки у кастинг–відділі є заявок від претендентів на участь у цьому проекті?
— Обмін дружинами — це вічна тема. У Британії реаліті Wife Swap показують уже більше 10 років. Здається, це найпопулярніший формат у світі. Заявки на кастинг для участі в нашому реаліті нам надсилають постійно. Після прем’єри чергового сезону за тиждень може надходити до сотні заявок. Хоча серед учасників проекту є й сім’ї, яких ми самі шукаємо.
— Яка мотивація іноземців, які хочуть стати учасниками українського проекту «Міняю жінку»?
— Сім’ї із–за кордону дивляться «Міняю жінку» on–line в інтернеті чи по сателіту і надсилають нам заявки. Якщо вони емігранти, то за нашими програмами відслідковують, яким зараз є життя в Україні. Для тих, хто мало не вперше чує назву нашої країни, участь у проекті — це своєрідна екзотика. Коли тобі оплатять дорожні витрати, проживання , ще й гроші за відпустку за власний рахунок заплатять — це ж так класно! Хоча часто переговори з каналом затягуються на кілька місяців, бо для іноземців дуже важливе кожне слово в договорах і статутах програми.
— Скільки платять іноземцям за участь у програмі?
— Це стала платня, яка не змінювалася з часів запуску проекту. Компенсація за витрачений час.
«Ми не женемося за скандалами»
— Чому вирішили перевиховувати в телеефірі чоловіків?
— Після успішного показу проекту «Від пацанки до панянки» за британським форматом From Ladette to Lady ми почали розмірковувати над тим, що б ще такого можна показати глядачеві? Активно обговорювали три можливі варіанти роботи телевізійної школи гарних манер. Були пропозиції навчати в ній одночасно і хлопців, і дівчат або звести дівчат із різних соціальних прошарків. Але остаточно зупинилися на перевихованні хлопців.
— На ICTV — чоловічому каналі нещодавно були «Джентльмени на дачі». У «Джентльменському наборі» ви перевиховує чоловіків для своєї пріоритетної жіночої аудиторії. Чим привертатимете увагу слабкої статі?
— Учасниками проекту ICTV були люди з кримінальним минулим. Ми відразу відмовилися від цієї категорії людей, затятих рецидивістів. Бо їх складно перовиховувати. Вважаю , український глядач, а особливо жіноча аудиторія, сентиментальна, чуйна. «Джентльмени на дачі» успішно пройшли на одному з російських каналів, який купив проект. «Брутел», згубну грубість російський глядач сприйняв як своє. Але український глядач інший. Нам для участі в проекті потрібне було «тісто»: щоб і мами, і бабусі, подивившись на екран, подумали про те, що цього не зовсім ідеального, але загалом непоганого юнака можна виправити, «обтесати», навчити. Ми показуватимемо перевтілення і перевиховання молодих людей для тонкої української душі. Так, ми зібрали десятьох непростих хлопців: хтось ріс без батька, інший «балувався» наркотиками, третій «грався» у трансвестита... Але всі вони хотіли і змогли стати іншими.
— На презентації проекту ви казали, що ідеалом джентльмена обрали Джеймса Бонда, вигаданого агента Британської секретної служби. Вважаєте, серед українських чоловіків, теле– чи книжкових героїв немає на кого рівнятися?
— А ви вважаєте, що є?! Ми намагалися згадати, хто з українських чоловіків є взірцем, довго над цим думали, але не знайшли. Буду вдячна, якщо хтось назве українського героя, на якого можна рівнятися в усьому.
— Чи були випадки, коли ви після допрем’єрного перегляду випусків реаліті перемонтовували їх, кардинально змінюючи?
— Не часто, але таке трапляється. Наприклад, один з учасників «Джентльменського набору» відверто розказав і показав знімальній групі, як він «балувався» наркотиками. Половину відзнятого ми вибракували ще до монтажу, бо відразу стало зрозуміло, що хлопця після показу могли б притягнути до кримінальної відповідальності. Але перемонтовувати довелося після того, як епізод подивилися юристи. У кадрі залишилися лише натяки. Такі «слизькі» моменти доводиться оминати, щоб у будні дні у прайм–тайм — коли нас усі бачать і всі чують — програму можна було ставити в ефір.
— Життя не всіх учасників реаліті після показу проектів складається добре: проблеми на роботі виникли в учительки, яка знімалася у «Міняю жінку»; у когось розпалися сім’ї; прийомних дітей із сім’ї, в якій знімали Олега Ляшка у «Без мандата», відправили спочатку у психіатричну лікарню, а потім знову у дитбудинок. Чи варті таких жертв реаліті?
— Ми не женемося за скандалами. Не хочемо робити з реаліті «жовту» історію. Ми хочемо робити правдиву історію, яка може бути грубою, сльозливою, смішною. Якщо у нас виникають якісь «слизькі» ситуації, коли розуміємо, що у «Міняю жінку» хтось до когось аж занадто залицяється чи не так дивиться, ми намагаємося акцентувати на цьому увагу. У кадрі не буде брутальності і хамства. Ми з шеф–редактором проекту Анатолієм Яремою давно виробили критерії, за якими працюємо. Щоб не було ганебно і зухвало.
ДОСЬЄ «УМ»
Оксана Кучерова
Народилася на Чернігівщині.
2002 р. — закінчила Інститут журналістики КНУ імені Шевченка.
З 2009 року — продюсер на каналі «1+1».
Продюсер реаліті «Міняю жінку», «Від пацанки до панянки», «Без мандата», «Суперняня», «Краса по–українськи», «Королева балу» (ТЕТ), «Джентльменський набір».