Людяність у нелюдяний час

Через два тижні, в суботу, 24 листопада, Україна і світ вшановуватимуть пам’ять мільйонів жертв Голодомору–геноциду 1932—33 років. Учасники Громадського комітету — 37 знакових науковців, митців, представників духовенства і громадськості — затвердили план всеукраїнських заходів, присвячених 80–м роковинам української національної трагедії. Пам’ятні заходи пройдуть у Києві, обласних центрах та 32 країнах світу.

На пам’ятні заходи запросять не всіх

У цей день о 16–й годині в Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв Голодомору в Україні» відбудуться загальнонаціональні акції «Запали свічку пам’яті» та «Голодомор–геноцид: пам’ятаємо». Мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах, покладуть колоски до пам’ятників загиблим. Напередодні, 23 листопада, історики Володимир В’ятрович і Володимир Тиліщак проведуть у музеї публічний Урок пам’яті, а 13 і 14 числа — науковий семінар «Голодомор у світлі політики масового винищення населення у XX столітті: питання пам’яті та правової оцінки» та публічну лекцію для студентів «Голодомор і геноциди ХХ століття».

«Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті, — зазначив член Громадського комітету Володимир В’ятрович. — Коли вбивали голодом, поділитися хлібом — це був подвиг. Вчинки тих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди». Історики встановлюють імена таких рятівників, якими були, наприклад, директор школи Василь Івчук із села Дударків Бориспільського району Київської області, Василь Кабанюк, голова колгоспу з села Петрова Солониха Миколаївського району Миколаївської області, директор радгоспу Володимир Косак із села Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області. На сьогодні в Україні встановлено лише один пам’ятник людині, котра рятувала ближніх у роки Голодомору, голові колгоспу села Нова Чортория Івану Сидоровичу Осадчуку. «Ми недостатньо знаємо про мужні, людяні діяння у ті роки, — каже пан Тиліщак. — У той жахливий час голодного мору, коли людина ламалася фізично й психічно, була на останній межі існування та втрачала людську подобу, залишалися ті, що вистояли, не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги іншим». Без знання таких праведних людей національна пам’ять про цей злочин буде не повною. Тож наукова громадськість запропонувала освітянам, школярам і студентам знаходити та оприлюднювати імена цих народних рятівників.

Під час вшанування пам’яті жертв Голодомору ініціатори акцій 24 листопада сподіваються уникнути політизації. «Сподіваюся, незважаючи на важку післявиборчу ситуацію в Україні, представники тих політичних сил, які підтримують відзначення, прийдуть на наші акції насамперед як громадяни, як українці, які пам’ятають про своїх загиблих предків», — зазначив Володимир В’ятрович.

Під час затвердження списку політичних лідерів, яких члени Громадського комітету мають намір запросити 24 листопада до участі в меморіальних заходах, сумніви виникли щодо голови Партії регіонів, адже значна частина його однопартійців не визнають Голодомор геноцидом.

Згадати все. І задокументувати

Цього року за сприяння Громадського комітету світ побачив перший в Україні підручник з історії геноцидів XX століття авторства доцента Львівського національного університету імені Івана Франка Андрія Козицького. На основі аналізу актів геноциду проти різних народів (українців, вірменів, євреїв) вчений дослідив так званий «післягеноцидний синдром» та його наслідки. У канадському університеті в Альберті видали англомовну «Хрестоматію Голодомору 1932—1933 років», до якої увійшли численні архівні матеріали, що їх ніколи не видавали англійською мовою. Англійською мовою вийшли також «Рафаель Лемкін: Радянський геноцид в Україні» і дослідження Роберта Конквеста «Великий терор». Нині готується до друку книга Дмитра Гойченка «Червоний апокаліпсис: розкуркулювання і Голодомор» і започаткована Інститутом національної пам’яті збірка споминів «Людяність у нелюдяний час». Наступного року вийдуть друком «Енциклопедія Голодомору», доповнене видання Національної книги пам’яті жертв Голодомору, до якої увійдуть дані про ще мінімум 100—200 тисяч загиблих, заплановано створення відповідних електронних ресурсів.

«Українськi історики та юристи виконали велику роботу з пошуку матеріалів, що висвітлюють організацію та наслідки Голодомору, підготували серйозні аналітичні роботи, які відтворюють перебіг подій, обґрунтовують його оцінку як геноциду», — зауважив В’ятрович.

«Делікатність проблеми визнання Голодомору–геноциду стосується різних етнічних груп, які на той час жили в Україні і які представляли керівні органи НКВС і були фактично виконавцями трагедії, — зауважив академік Ігор Юхновський. — Зараз маємо перед собою Росію як основний імперіалістичний чинник у відношенні до України, але мушу вам сказати, що геноцид 1932—33 років, включаючи колективізацію, стосується єврейсько–українських стосунків. Нам ніколи не вдасться розглянути злочини комунізму в Україні до тих пір, поки ми не розв’яжемо це українсько–єврейське питання шляхом взаємного пробачення і вибачення». Однак розмова науковця з послом Ізраїлю звелася до: «Вибачити українців — так, але просити пробачення — цього не буде». «Вся надія на молоде покоління», — сказав Юхновський.