А чи не гукнути нам Шойгу?

У російському уряді вчора відбулися несподівані ротації: президент Володимир Путін відправив у відставку міністра оборони Анатолія Сердюкова і призначив на його місце Сергія Шойгу, який зовсім недовго встиг покерувати Московською областю. Як пояснив прес–секретар глави держави Дмитро Пєсков, рішення про відставку Сердюкова президент ухвалив із власної ініціативи, а Шойгу призначив за рекомендацією прем’єр–міністра Дмитра Медведєва після кількаденних консультацій. З огляду на те, що Сердюков опосередковано виявився причетним до гучного скандалу, пов’язаного з міноборони, його відставка мала б стати цілком очікуваною. Проте, за словами очевидців, приїхавши на виклик Путіна в його резиденцію в Ново–Огарьово, очільник оборонного відомства явно не чекав, що вийде з президентського кабінету вже фактично без посади.

25 жовтня Слідчий комітет Росії порушив п’ять кримінальних справ за фактами шахрайства у холдингу «Оборонсервіс», підконтрольному міністерству оборони. Кількох його співробітників заарештували за реалізацію непрофільних військових активів. Дехто з них, як з’ясувалося, підтримував дружні стосунки з міністром. Щоправда, про безпосередню причетність Сердюкова до махінацій не йшлося, тож оглядачі припускали, що відставка йому не загрожує. Однак лунають припущення, що за скандалом стоять деякі з кремлівських груп впливу, які недолюблюють екс–міністра.

До того як перейти на державну службу, Сердюков працював у комерційних фірмах — зокрема, торгував меблями. Потім змінив сферу діяльності на роботу в податкових органах, очолював Федеральну податкову службу. Невдовзі після призначення міністром оборони намагався піти у відставку, пояснивши це тим, що має родичів у владі — його дружина є дочкою першого віце–прем’єра Віктора Зубкова. Але керівництво рапорт про відставку не прийняло й наказало «працювати далі».

Тож цивільний Анатолій Сердюков керував міноборони п’ять років, упродовж яких іще неодноразово заявляв, що охоче залишив би це чуже йому відомство. Попри це, він став одним із небагатьох міністрів, які залишилися в уряді й після рокірування в кремлівському тандемі — коли Путін з посади прем’єра пересів у президентське крісло, помінявшись місцем з Медведєвим. На своєму посту Сердюков відзначився запуском кардинальної реформи збройних сил, яку, втім, кадрові військові жорстко розкритикували.

Для Сергія Шойгу, якщо вірити йому самому, нове призначення стало такою ж новиною, як для Сердюкова — звільнення. «Пропозиція несподівана... Але я постараюся зробити все, що в моїх силах», — заявив колишній московський губернатор під час розмови з президентом (принаймні під час тієї її частини, яку знімало державне телебачення).

На думку оглядачів, в армії нового міністра приймуть значно краще, ніж попереднього, адже Шойгу — генерал армії. До того ж, за роки перебування на чолі міністерства надзвичайних ситуацій він зумів створити в ньому потужне військове формування. МНС Сергій Кужугетович очолював з 1994 року і за цей час став одним із найпопулярніших у народі міністрів. Перед завершенням другого президентського терміну Володимира Путіна багато хто пророкував статус «наступника» саме Шойгу, але ВВП обрав на цю роль менш конкурентного для нього самого Медведєва. Півроку тому Шойгу раптом залишив МНС заради губернаторства. Хто прийде йому на зміну в Московській області, наразі невідомо, адже в Росії повертаються до виборів губернатора (упродовж кількох років очільників областей призначав президент). Імовірно, постійного голову Підмосков’я обере вже наступного року у вересні — в єдиний день голосування, нещодавно призначений Держдумою.