Минулими вихідними вітчизняні міліціонери закрили 23 обмінки, які переводили рідну гривню у долари та євро і навпаки. Під «ніж» силовиків потрапили пункти у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській областях, Криму та Києва. Для України два десятки обмінок — це, звичайно ж, крапля в морі, але, схоже, нинішня влада разом iз НБУ планує завершити процес, який її попередники планували десять років — закрити всі небанківські обмінки. А цей крок українці вже відчують!
Влада пояснює: нелегальними вважаються обмінні пункти, які не мають вивісок банківських установ і працюють за агентськими угодами, або й без них. «Подібні наміри НБУ декларує вже упродовж останніх десяти років, — каже «УМ» президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. — Але довести розпочате до кінця раніше не виходило». Схоже, що сьогодні влада має намір таки домогтися свого.
Негатив у ставленні до небанківських обмінок пояснити неважко: ці пункти обміну найчастіше порушують правила гри, встановлені регулятором. Тобто працюють у режимі «сірого» валютного ринку. «Вони продають валюту клієнтам, що не мають паспортів, хоча це суворо заборонено, здійснюють обмінні операції понад норму, що її встановив НБУ, — 50 тис. грн. на одну людину впродовж доби», — продовжує Охріменко. Окрім цього, міняйли мають іноді гнучкіший курс, ніж в офіційних пунктах: купують валюту дорожче, ніж у банках, а продають дешевше. Саме ці факти приваблюють до обмінок клієнтуру, але терпіти такого конкурента банкам вже набридло.
«Ніде у світі немає такої кількості обмінних пунктів, як у нас, — каже виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. — Хіба що в Парижі, де багато туристів. І ніде у світі немає, щоби валюту міняли банки, а паралельно з ними — ще якісь заклади».
Утiм закрити обмінні пункти за допомогою міліції — це найпростіше, що можна зробити. Але ж доларизована Україна, де до валюти прив’язана ціна житла, автомобілів, де валютою отримують плату за роботу — це дещо інше, ніж туристичні райони Парижа. І ліквідація обмінок додасть серйозної незручності людям. Долати, безсумнівно, шкідливу для економіки доларизацію влада, схоже, не береться. Натомість показує власну ефективність дуже простими прийомами. «Мешканці та гості великих міст незручності не відчують, — переконаний Охріменко. — А от у деяких малонаселених пунктах банки не відкривають свої обмінні відділення, і тому альтернативи небанківським пунктам там просто не існує». Тож обміняти валюту в райцентрах стане проблемою. Хоча, не виключено, що ненадовго: саме до моменту, коли на зміну напівлегальним «сірим» обмінкам прийдуть зовсім нелегальні вуличні міняйли. Які часто виявляються кидалами. Хто пам’ятає шалені 90–ті роки, той згадає, що це таке...