Напередодні виборів утворилася ще одна коаліція двох раніше ймовірних кандидатів у президенти: учора свій союз скріпили на папері лідери Партії регіонів Віктор Янукович та Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко. І хто вже тепер згадає, що ще якихось два місяці тому Валерій Павлович із парламентської трибуни висловлював своє «фе» недемократичним методам керівників парламентської більшості, ба більше — ледве що не погрожував усім своїм «двічі народним» «загоном» із неї вийти! Або історію з «єдиним кандидатом», коли вже через кілька днів після відомої «летючки» в Президента, де голови всіх «більшовицьких» фракцій нібито проголосували за визнання спільним претендентом Віктора Януковича, Пустовойтенко заявив: він, мовляв, руки не піднімав, і взагалі підсвідомо був проти (свідомо просто не наважився), і... Словом, НДП вважає, що партія має йти на вибори зі своїм кандидатом, і «як з'їзд вирішить», так Валерій Павлович і зробить.

Коли Олександра Омельченка вдруге обрали мером Києва, в Україні був популярним анекдот: «Що треба зробити, щоб Україна стала багатою? — Дочекатися, поки Київ розшириться до її меж». Аналогії з цим дотепом починають спадати на думку, коли дивишся на тверду впевненість, з якою кандидати від влади і їхні групи підтримки висловлюються про неминучість власної перемоги. Як зробити так, щоб електорально непривабливий і доволі непопулярний Віктор Янукович став Президентом? Треба до меж України розростити Мукачів.

Той факт, що один із кандидатів у президенти може необмежено користуватися інформаційним (про адміністративний узагалі не йдеться) ресурсом «в ранзі» Прем'єр-міністра, безперечно, не може не бентежити його суперників та незалежних — офіційних і неофіційних — спостерігачів за виборчим процесом. І пропозиція Комітету виборців на час президентської кампанії відправити всіх держслужбовців, які беруть у ній участь, у відпустку цілком логічна й виправдана. Бо як, скажімо, встигатиме керувати Нацбанком, а віднедавна ще й виборчим штабом Віктора Януковича Сергій Тигіпко, якщо впродовж чотирьох із гаком місяців у поті чола працюватиме на перемогу свого шефа. Вочевидь, не завадило б замислитися над цим питанням і Центральній виборчій комісії. Поки що, як заявив позавчора в ефірі «5-го каналу» голова ЦВК Сергій Ківалов, вони це питання не розглядали, оскільки від жодного з кандидатів у президенти не надходило відповідної заяви. Але якщо таке звернення Ківалову пришлють, він обов'язково приділить цьому належну увагу (так принаймні пообіцяв).

Воістину, передвиборча кампанія почалася. Для наших колег з «Української правди» цей початок ознаменувався другим судовим позовом. Цього разу з ним до Господарського суду Києва звернулася донецька обласна організація «Союзу молоді регіонів України». Вона захищатиме честь і гідність у справі проти «УП».

Керівники обласних організацій семи опозиційних партій звернулися до народних депутатів України Володимира Бондаря, Бориса Загреви («Наша Україна»), Євгена Кирильчука (БЮТ) і Сергія Слабенка із зверненням, у якому, зокрема, повідомили: «З достовірних інформаційних джерел нам стало відомо про підготовку керівництвом обласної держадміністрації широкомасштабної каральної акції проти опозиційних сил Волині. В першу чергу будуть залякувати, шантажувати голів обласних, міських і районних партійних організацій та журналістів, які висвітлюють роботу опозиції. І цей процес уже розпочався. Зазначені дії розцінюємо як початок брудної, неправової виборчої кампанії зі сторони органів виконавчої влади. Виходячи з цього, просимо терміново звернутися у відповідні органи з метою запобігання цих ганебних злочинних намірів».

Перші виборчі кампанії показали справді багато чого. Крім політтехнологічних тонкощів та грубощів — і тверде небажання представників влади тримати слово вкупі з ділом. Пригадайте, як Леонід Кучма обіцяв американцям, представникам Ради Європи та інших впливових європейських інституцій рівні можливості для кандидатів у президенти на виборах. Згадайте запевняння в чесності від Прем'єра Віктора Януковича, нині єдиного кандидата від влади. «Усе має бути законно, насамперед законно», — проартикулював глава уряду навіть на врученні йому в ЦВК кандидатського посвідчення. І що ми маємо? Уже за кілька годин по цьому вся країна пересвідчилася в облудності таких обіцянок.